Масове вбивство в Кафр-Касемі
Масове вбивство в Кафр-Касемі сталося 29 жовтня 1956 року в прикордонному арабському селі Кафр-Касем під час воєнних дій у час Суецької кризи. Ізраїльська прикордонна поліція МАГАВ убила 47 (49) цивільних осіб, серед яких — 6 жінок та 23 дитини віком від 8 до 17 років, які не знали про введення комендантської години.
Військовослужбовців, які брали участь у розстрілах, згодом притягнув до відповідальності ізраїльський суд, деякі відбули короткі строки покарання.
Кафр-Касем розташований за 20 кілометрів на північний схід від Тель-Авіва, недалеко від міста Петах-Тіква, на зеленій межі, що в 1956 році була фактичною межею між Ізраїлем та Йорданією. До 1966 року араби — громадяни Ізраїлю перебували під керівництвом військової адміністрації, і на них наклали низку обмежень (дотримання комендантської години, обмеження у свободі пересування тощо) Кафр-Касем перебував під юрисдикцією військової адміністрації Центрального Округу. Напередодні початку війни Кафр-Касем включили до зони відповідальності 17-ї резервної бригади ЦАХАЛу (командир полковник Іссахар Шедмі). Бригаді додали батальйон прикордонної поліції (командир — майор Шмуель Малінки).
29 жовтня 1956 року почалася Суецька війна, між Ізраїлем, Англією та Францією з одного боку та Єгиптом з другого. Ізраїльська розвідка побоювалася, що Йорданія вступить у війну на боці Єгипту. У зв'язку з цим посилили охорону кордону й подовжили комендантську годину у прикордонних арабських населених пунктах з 5 вечора до 6 ранку. Однак МАГАВу повідомили про це рішення лише о 15:30. За твердженням майора Малінки, полковник Шедмі наказав стріляти в будь-якого араба, що з'явився на вулиці після початку комендантської години[1]. Майор Малінки, командир батальйону, який контролює район Кафр-Касема, віддав відповідний наказ своїм офіцерам. Мухтару (старості) Кафр-Касема повідомили про введення комендантської години лише о 16:30. Коли він спитав, як бути з тими, хто працює в полях і про початок комендантської години нічого не знає, йому сказали, що «про цих людей подбають».
Надалі взвод під командуванням лейтенанта Габріеля Дахана розстріляв людей, які поверталися з роботи до селища — 19 чоловіків, 6 жінок, 17 хлопчиків віком від 8 до 17 років та 6 дівчаток[2].
Джамаль Фарідж, один із постраждалих, який прибув у село на вантажівці з ще 28 пасажирами, згадував:
Ми розмовляли з ними. Ми запитали, чи хочуть вони перевірити наші посвідчення особи. Вони не схотіли. Раптом один із них сказав «кінчайте з ними» і вони відкрили шквальний вогонь[3].
Всі інші підрозділи, що знаходяться як під командуванням майора Малінки, так і в бригаді Шедмі не відкривали вогонь, оскільки їх командири самовільно скасували накази вищого командування відкривати вогонь[4].
Спочатку в Ізраїлі ввели заборону на публікацію інформації про вбивства в Кафр-Касемі. Лише через кілька місяців під тиском преси та членів кнесету Меїра Вільнера та Тауфіка Тубі її зняли. Винних у скоєнні злочину віддали під суд[5]. Вісьмох прикордонників звинуватили у вбивстві. Майору Малінки та лейтенанту Дахану присудили 17 та 15 років відповідно, проте потім їх справи переглянув суд вищої інстанції, їхні терміни скоротили, і надалі їх випустили достроково. У результаті ніхто з винних не провів у в'язниці понад три з половиною роки. Малінки надалі отримав посаду офіцера безпеки на АЕС у Дімоні, а Дахан — посаду відповідального по «арабським справам» у мерії Рамли[6]. Полковник Шедмі також був надалі відданий під суд, але суд не визнав його винним у вбивствах, а винним тільки в незаконному введенні комендантської години, і на покарання йому присудили символічний штраф у 10 прутот.
У листопаді 1957 року була проведена церемонія примирення (сульха) у присутності 800 запрошених, включаючи Бехор-Шалома Шитріта (перший міністр поліції Ізраїлю), генерала Цві Аялона та мухтара села[7].
У жовтні 2014 року президент Ізраїлю Реувен Рівлін взяв участь у траурній церемонії, присвяченій 58 річниці цієї події. Президент виголосив промову, в якій назвав те, що сталося тяжким злочином[8][9].
Раніше, у 2007 році, Шимон Перес також відвідав Кафр-Касем та висловив співчуття.
З 2006 року в Кафр-Касемі діє меморіал, збудований на гроші жителів міста[10].
- ↑ Benny Morris, Righteous Victims, p.141
- ↑ MEMORIAL on the 50th Anniversary of the Kafr Qasem Massacre. Архів оригіналу за 16 січня 2010. Процитовано 14 листопада 2009.
- ↑ Yoav Stern: 50 years after massacre, Kafr Qasem wants answers [Архівовано 2007-10-01 у Wayback Machine.] (Ha'aretz, 30 October 2006)
- ↑ Execution of 47 in Kafr Qassem Commemorated [Архівовано 2009-03-02 у Wayback Machine.] Dissedent voice.
- ↑ Asher, Danny. Red and Blue - A Corps's Story 1948–2008. — Ministry of Defense (Israel), 2008. — С. 48—49. (івр.)
- ↑ Leora Y. Bilsky, Transformative Justice : Israeli Identity on Trial (Law, Meaning, and Violence), University of Michigan Press, 2004, ISBN 0-472-03037-X, pp169-197, 310—324.
- ↑ Синайская кампания // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Rivlin condemns ‘terrible crime’ of Kfar Kassem massacre Read more: Rivlin condemns 'terrible crime' of Kfar Kassem massacre | The Times of Israel http://www.timesofisrael.com/rivlin-to-address-ceremony-marking-kfar-kassem-massacre/#ixzz3HKm9gBkw Follow us: @timesofisrael on Twitter | timesofisrael on Facebook (англ.). 26 жовтня 2014. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 27 жовтня 2014.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|title= - ↑ Президент Израиля почтил память арабов, убитых ЦАХАЛом в Кафр-Касем. 26 жовтня 2014. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 27 жовтня 2014.
- ↑ MEMORIAL on the 50th Anniversary of the Kafr Qasem Massacre. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 27 жовтня 2014.