Мастаба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мастаба Шепсескафа в Саккарі
Мастаба Ptahchepses

Мастаба́ (що означає «будинок вічності» або «вічний дім») — тип гробниць давньоєгипетської знаті епохи Раннього (30002800 до н. е.) та Стародавнього царства (2800—2250 до н. е.), що були збудовані з сирцевої цегли прямокутниками із злегка похилими стінами та пласким дахом.

Така форма гробниць передувала східчастим пірамідам.[1] Тобто, мастаба стала конструкційною основою для нової форми царського поховання, що з'явилася при III династії — піраміди. Назва походить від араб. ‏‏مصطبة‎‎ — «лава» тому, що якщо дивитися з відстані гробниця нагадує лавку. Подібна форма гробниці походить від видовженої купи каміння, яке клали над могилою правителя, щоб захистити його тіло від людей-лиходіїв чи тварин.[2] Гробниці у формі мастаб будувались в період Раннього царства та трьох перших династій.[2]

Схема мастаби

Інколи мастаба була висотою у 10-12 м і займала площу у 50×25 м, але здебільшого були поширені мастаби заввишки 3 м та завширшки 5 м.[2] Розмір мастаби залежав і від того, яку площу вона могла зайняти. Оскільки на одного фараона припадало до кількасот таких охочих, бо знатні люди прагнули будувати свої гробниці поряд з місцем упокоєння свого властителя, то фараон розподіляв місця навколо своєї гробниці обережно, за планом, і мастаби його підлеглих будувалися рівними рядами, утворюючи ціле кладовище.[3]

Мастаба складається з 2 частин: підземної, висіченої у скелі, і наземної, що має форму усіченої піраміди, складеної з цегли-сирцю та облицьованої кам'яними плитами. Вхід в підземний склеп здійснювався через похилий коридор або колодязь глибиною від 15 до 30 метрів, вхід в який замуровувався в день поховання. У багатих мастаб, крім камери для саркофага, були комори для похоронного інвентарю. Похоронна камера прикрашалася статуями (вмістилища душ померлих), стіни покривалися рельєфами і розписами (гробниця начальника скарбниці Ахетхотепа та його сина Птаххотепа в Саккарі, середина третього тисячоліття до н. е.). Іноді мастаби будували з відкритими двориками та портиками, всередині, як правило, були горизонтальні перекриття, але зустрічалися і склепіння.

Більшість мастаб знаходиться в Гізі і Саккарі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. И. Л. Значко-Яворский. Очерки истории вяжущих веществ от древнейших времен до середины XIX века. — Изд. Академии Наук СССР, 1963. С.: 497 (с.:46-47)
  2. а б в Гамалія К. М. Монументи вічності: піраміди Давнього Єгипту // Вісник КНУКіМ. Збірник наукових праць. Серія: мистецтвознавство. — 2010, Вип. 23
  3. Масперо Г. Египет / Гастон Масперо ; [пер. с франц. Н. Д. Гальперина] / ред. А. М. Эфрос. — М., 1915. — 401 с

Література[ред.ред. код]

  • Матье М. Э., Искусство Др. Египта, Л.-М., 1961.
  • Всеобщая история архитектуры, т. 1, М., 1970.

Джерела[ред.ред. код]