Перейти до вмісту

Масхадов Аслан Алійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Масхадов Аслан Алійович
чеч. Аслан Али кӏант Масхадан
Аслан Масхадов у 1999 році
2-й Президент Чеченської Республіки Ічкерія
1997 — 2005
ПопередникЗелімхан Яндарбієв
НаступникАбдул-Халім Садулаєв

Народився21 вересня 1951(1951-09-21)[1][2][3]
Шокай, Сариозецький сільський округ (Осакаровський район), Осакаровський район, Карагандинська область, Казахська РСР, СРСР
Помер8 березня 2005(2005-03-08)[1][2][3] (53 роки)
Толстой-Юрт, Грозненський район, Чечня, Росія
Похованийневідомо
Відомий якполітик
КраїнаСРСР і Чеченська Республіка Ічкерія
Alma materМихайлівська військова артилерійська академія і Тбіліське вище артилерійське командне училищеd
Політична партіяКПРС
Релігіяіслам, сунізм і суфізм[4]
Нагороди
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Орден «Честь Нації»
Орден «Честь Нації»
Підпис

Асла́н Алі́йович Масха́дов (чеч. Masxadan Ali kant Aslan; 21 вересня 1951, Шокай, Казахська РСР — 8 березня 2005, Толстой-Юрт, Чечня) — президент Чеченської республіки Ічкерії (19972005 рр.)

Життєпис

[ред. | ред. код]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Народився 21 вересня 1951 року в селі Шокай Осакаровського району Карагандинської області Казахської РСР, куди його родина разом з іншими чеченцями була депортована Сталіним. У 1957 році його батьки повернулися до Чечні.

Освіта і військова служба

[ред. | ред. код]

У 1972 році закінчив Тбіліське вище артилерійське училище, у 1981 р. — військову академію ім. Калініна в Ленінграді (тепер Санкт-Петербург).

Служив на Далекому Сході, у Південній групі військ в Угорщині, у Прибалтійському військовому окрузі. Службу в Радянській армії закінчив у званні полковника. У 1992 році подав рапорт про відставку зі Збройних Сил та повернувся на батьківщину.

У штабі Дудаєва

[ред. | ред. код]

З 1992 року очолює цивільну оборону Чечні, потім призначається заступником начальника головного штабу чеченської армії, у 19941996 р. — начальник головного штабу.

Перша російсько-чеченська війна

[ред. | ред. код]

У Першу російсько-чеченську війну з грудня 1994 р. по січень 1995 р. Аслан Масхадов очолював оборону президентського палацу в Грозному. У лютому 1995 року Джохар Дудаєв присвоїв Масхадову звання дивізійного генерала.

За планом Масхадова, чеченці пропустили російські танки в центр міста, після чого завдали ударів так, щоб підбиті бойові машини блокували іншим шляхи відходу, а потім з верхніх поверхів будинків розстріляли танки, які не могли маневрувати на вузьких вулицях.[5]

Штаб збройних сил Ічкерії був розміщений їм в горах на кордоні Віденського і Ножай-Юртовського районів. У травні 1995 року під час оголошеного російськими військами мораторію на бойові дії Масхадов провів перегрупування, реорганізувавши сили.

У серпні-жовтні 1995 року очолював чеченських повстанців на переговорах з російським урядом. Відповідно до досягнутих домовленостей, Масхадов був призначений головою спеціальної спостережної комісії.

Під керівництвом Масхадова було здійснено напади на Грозний, Аргун і Гудермес 6 серпня 1996 року. Згідно з його заявою, операція була зроблена для того, «щоб показати всьому світу і перш за все Росії бойовий потенціал Збройних сил ЧРІ». 1995 року прокуратура РФ порушила проти Масхадова кримінальну справу (створення збройних формувань, зрада батьківщині, бандитизм) і оголосила його в розшук.[6]

1995 і 1996 рр. він неодноразово представляв владу Чечні на переговорах з російською владою, а 31 серпня 1996 року підписав з Олександром Лебедем Хасавюртівські угоди, згідно з якими розгляд питання про статус Чечні відкладалося до 31 грудня 2001 року.

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

17 жовтня 1996 року призначений на посаду прем'єр-міністра коаліційного уряду Чечні.

27 січня 1997 року Масхадов був обраний президентом Чеченської Республіки Ічкерія, а з лютого 1997 року зайняв посаду і голови уряду. Навесні 1999 року він вводить в Чечні шаріатське правління, створює державно-релігійну раду — Шуру, розпускає парламент.

Зовнішня політика

[ред. | ред. код]

У листопаді 1997 року їздив в США, де зустрівся з кількома американськими конгресменами і координатором Держдепартаменту по країнах СНД Стівеном Сестановичом.

У березні 1998 року їздив до Лондона, де зустрівся з лордом Алістером Макальпіном і колишнім прем'єр-міністром Маргарет Тетчер.[7]

У серпні 1998 Масхадов провів другу поїздку в США, де виступив на Міжнародній конференції ісламської єдності в Вашингтоні. Чеченська делегація запропонувала вкласти в Чечню 30 млрд дол.[8]

Загострення ситуації в Ічкерії

[ред. | ред. код]

Під час міжвоєнної кризи в Ічкерії у 1998—1999 рр. у Чечні сталося кілька гучних викрадень — іноземних та російських працівників з вимогами викупу. В грудні 1998 року під приводом «проросійської позиції» проти Масхадова виступили польові командири Шаміль Басаєв, Салман Радуєв та Хункар Ісрапілов. Однак шаріатський суд не знайшов причин для його звільнення з посади президента. В результаті конфлікту з польовими командирами Масхадов втратив контроль над більшою частиною території за межами Грозного.

До середини 1998 року в Чечні налічувалося близько 300 загонів бойовиків, що не входили в структуру «збройних сил ЧРІ».[9] Найбільші з них: Армія генерала Дудаєва під командуванням Радуєва, загони Шаміля Басаєва і Хаттаба.[9] Угруповання Радуєва налічувало до 3000 бійців і 16 одиниць бронетехніки, в угрупованні Басаєва людей і бронетехніки було не менше, загони Хаттаба налічували близько 500 осіб. Протиставити їм Масхадов міг 7000 бойовиків і 60 одиниць бронетехніки.

Влітку 1999 року протистояння між прихильниками Масхадова і радикальною опозицією різко загострилося. 4 червня чеченське телебачення передало звернення Масхадова до опозиції: «Встаньте поруч зі мною. Підтримайте мене, як ви це зробили під час війни і на президентських виборах. Допоможіть мені позбавити Чечню від ганебного викрадення людей», і оголосив, що «республіка знаходиться на межі міжусобної і міжтейпової війни».[10]

Після вторгнення бойовиків Шаміля Басаєва до Дагестану влітку 1999 року Масхадов виступив з осудом, однак заходів для протидії бойовикам не робив.

Друга російсько-чеченська війна

[ред. | ред. код]

З наступом російських військ у вересні 1999 року Аслан Масхадов пішов у підпілля.

2 березня 2000 року Аслан Масхадов був оголошений Росією у федеральний розшук, а в 2002 році — у міжнародний розшук. Масхадову було висунуте заочне «звинувачення» в збройному заколоті, організації незаконних збройних формувань, а також у замаху на життя співробітників правоохоронних органів. До 2002 року Масхадов з невеликим загоном перебував переважно в гірській частині Чечні. У 2002 році на загальних зборах всіх польових командирів («Великий Меджліс») повстанці домовилися про єдине командування, і підрозділи раніше опозиційної терористичної організації «Маджлісуль Шура» Шаміля Басаєва і Хаттаба перейшли під командування Масхадова (був сформований новий колегіальний орган «Державний Комітет Оборони — Маджлісуль Шура», до якого, згідно з прийнятими поправками до конституції ЧРІ, на час війни переходила вся повнота влади).

Аслан Масхадов до самого кінця свого життя засуджував напади на цивільних і називав організаторів Бесланської трагедії божевільними, які втратили глузд від російської брутальності. В останні роки свого життя Масхадов втратив опору серед населення і бойовиків, формально залишаючись обраним керівником Чечні, з яким, на думку зарубіжної громадськості, російське керівництво могло б вести переговори про політичне врегулювання в республіці. Багато його соратників, не витримавши партизанської війни, здалися владі і припинили відкритий опір.

Загибель

[ред. | ред. код]

Був вбитий 8 березня 2005 року спецпідрозділом ФСБ Росії у селищі Толстой-Юрт, де він переховувався в підземному бункері під будинком одного з далеких родичів. В ході штурму росіяни привели в дію вибуховий пристрій, від ударної хвилі якого було зруйновано половину будинку. Затримані помічник Масхадова Вахід Мурдашев, племінник Масхадова Вісхан Хаджимуратов, а також Скандарбек Юсупов і Ільяс Ірісханов засуджені на різні терміни позбавлення волі.[11]

Джерела

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Find a Grave — 1996.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Munzinger Personen
  4. https://fr.wikipedia.org/wiki/Tch%C3%A9tch%C3%A9nie
  5. Профіль — щотижневий діловий журнал
  6. Масхадов Аслан (Халід) Алієвич. Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 8 червня 2018.
  7. The Finnish Yearbook of International Law 1998
  8. Масхадов У ПОШУКАХ ІНВЕСТОРІВ // Московські новини. 1998-08-11.
  9. а б docsid = 207566 Закінчився термін ультиматуму // Коммерсант, 24 жовтня 1998. Архів оригіналу за 17 грудня 2009. Процитовано 8 червня 2018.
  10. 18 & mode = reply Андрій Савельєв: Чорна книга чеченської війни[недоступне посилання з липня 2019]
  11. Кавказ: Масхадов і Басаєв ховалися в одному бункері [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Lenta.ru