Матата мала
| Матата мала | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Мала матата
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Poodytes gramineus Gould, 1845 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Megalurus gramineus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мата́та мала[2] (Poodytes gramineus) — вид горобцеподібних птахів родини кобилочкових (Locustellidae). Мешкає в Австралії та Індонезії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13-15 см, враховуючи довгий хвіст. Самці є декщо більшими за самиць. Верхня частина тіла коричнево-сіра, над очима бліді "брови", нижня частина тіла світло-сіра. Тіло поцятковане темно-сірими смужками. Крила темні, пера на них мають білі края.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[3]
- P. g. papuensis (Junge, 1952) — озеро Паніаі[en] (Папуа);
- P. g. goulburni (Mathews, 1912) — схід Австралії (за винятком півострова Кейп-Йорк);
- P. g. thomasi (Mathews, 1912) — південний захід Австралії (від затоки Шарк-Бей до міста Есперанс);
- P. g. gramineus (Gould, 1845) — Тасманія і острови Бассової протоки.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Малі матати живуть в очеретяних заростях на болотах і солончаках, в чагарникових і мангрових заростях. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними. Ведуть переважно кочовий спосіб життя. Сезон розмноження триває з серпня по грудень. Гніздо глибоке, чашоподібне, робиться з трави і стебел, встелюється пір'ям, розміщується у високій траві, очереті або в низьких чагарниках. В кладці від 3 до 5 білуватих або рожевуватих яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Poodytes gramineus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 12 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Grassbirds, Donacobius, tetrakas, cisticolas, allies. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 липня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |