Матвійчук Микола Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Микола Макарович Матвійчук
Matviychuk.jpg
Народився 13 березня 1924(1924-03-13)
Ушиця
Помер 1 червня 2001(2001-06-01) (77 років)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Діяльність історик
Alma mater Житомирський педагогічний інститут
Сфера інтересів історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь професор
Науковий керівник доктор історичних наук
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»

Микола Макарович Матвійчук (13 березня 1924, Ушиця — 1 червня 2001) — український історик, доктор історичних наук, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 березня 1924 року в селі Ушиці (тепер Коростенського району Житомирської області). У 19431944 роках був бійцем партизанського з'єднання під керівництвом О. Ф. Федорова. У 1950 році закінчив історичний факультет Житомирського педагогічного інституту імені І. Франка за спеіальністю «історія», а у 1953 році — аспірантуру кафедри марксизму-ленінізму Київського державного університету. В 1954 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Партія більшовиків — організатор і керівник соцзмагання в Криворізькому рудному басейні (1933–1937 рр.)». З 1953 року доцент кафедри історії КПРС.

З 1962 по 1966 рік перебував в докторантурі і у 1966 році захистив докторську дисертацію на тему: «Керівництво Комуністичною партією розвитком творчої активності робітничого класу (Досвід партійних організацій України в 1951–1958 рр.)». У 19661967 роках — заступник завідуючого кафедрою історії КПРС, у 1968 році став професором названої кафедри. Рішенням Вищої атестаційної комісії СРСР від 10 червня 1967 року йому був присвоєний науковий ступінь доктора історичних наук.

З 28 червня 1968 року по 1988 рік завідував кафедрою, у 19881990 роках — професор кафедри історії КПРС для природничих факультетів, у 19901991 роках — кафедри політичної історії України, у 19911995 роках — кафедри української історії та етнополітики. Був головою спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій при Київському університеті.

З 1996 року на пенсії. Помер 1 червня 2001 року, похований на Байковому кладовищі Києва.

Наукова і громадська діяльність[ред. | ред. код]

Напрямок наукових інтересів — історія, історія України 1950-1990-х років. Під його керівництвом було захищено 42 кандидатські дисертації та 6 докторських.

Був членом редколегії журналів «Наука і культура», «Наукові праці з історії України» та інших.

В Київському університеті читав нормативний курс «Історія КПРС» та спецкурс «Ленінський план соціалістичної індустріалізації і боротьба КПРС за його здійснення». Входив до парткому Київського університету.

Обирався членом Ради університету. Був лектором ЦК Компартії України та товариства «Знання».

Автор понад 100 наукових та науково-методичних праць, з них: 12 монографій у співавторстві та 4 особистих. Основні праці:

  • Організаторська робота партії у промисловості України (1952–1958 р.). — Київ, 1956. — 148 с.;
  • Вісімнадцятий з'їзд КП України. — Київ, 1962. — 151 с.;
  • Організаторська робота партії в промисловості України (1952–1958). — Київ., 1966;
  • Виховані партією. — Київ, 1960;
  • КПСС и современная научно-техническая революция. — Київ, 1974;
  • Нариси історії Київської обласної і міської партійних організацій (у співавторстві) та інші.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений діяч науки УРСР (з 1984 року). Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1976), Вітчизняної війни 2-го ступеня (1985), численними медалями, зокрема: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1946), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1946), «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1966), «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1975), «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1985).

У 2000 році був удостоєний державної стипендії Президента України як видатному діячеві науки.

Література[ред. | ред. код]

  • стаття «Випробування» в газеті «Київський університет»;
  • Кафедра української історії та етнополітики: історія та сучасність. Біобібліографічний довідник / За редакцією доктора історичних наук, професора А. П. Коцура, доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В. Ф. Колесника. — Київ-Чернівці: Книги-ХХІ, 2009. — С.59-60.

Джерела[ред. | ред. код]