Матвій Номис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матвій Номис
Matvii Nomys.tif
Матвій Терентійович Номис
Ім'я при народженні Матвій Терентійович Симонов
Народився 17 (29) листопада 1823(1823-11-29)
с. Заріг, тепер Оржицького району Полтавської обл.
Помер 26 грудня 1900 (8 січня 1901)(1901-01-08) (77 років)
Лубни
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність український етнограф, фольклорист, письменник і педагог
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Magnum opus «Українські приказки, прислів'я і таке інше» (1864)

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Матві́й Но́мис[1][2][3] (М. Но́мис, справжнє ім'я, по батькові і прізвище — Матві́й Тере́нтійович Си́монов; 17 (29) листопада 1823(18231129), с. Заріг, тепер Оржицького району Полтавської обл. — 26 грудня 1900 (8 січня 1901)(19010108), Лубни) — український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань-антології українського усного фольклору малих жанрів (прислів'я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо).

Біографія[ред. | ред. код]

Матвій Терентійович Симонов народився 17 (29) листопада 1823 року в с. Заріг (тепер Оржицького району Полтавської обл.) в заможній чиновницькій родині.

У 1848 році Матвій Симонов закінчив Київський університет.

Учителював у Ніжинській та Немирівській гімназіях.

З 1855 року Матвій Симонов служив чиновником у Петербурзі, Пскові, Катеринославі, Житомирі.

З 1873 року був у Лубнах директором Лубенської чоловічої гімназії, з 1877 року — голова земства, мировий суддя, обіймав інші посади.

Помер Матвій Номис у Лубнах 26 грудня (8 січня) 1900 (1901) року.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Матвій Симонов протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості.

Друкуватися почав 1858 року. Опублікував кілька статей про українські народні звичаї та обряди. Співпрацював з часописами «Русская Беседа», «Основа», «Киевская старина» тощо.

Свої праці Матвій Симонов підписував М.Номис — цей псевдонім утворений від частини (без -ов) справжнього прізвища, прочитаного у зворотному порядку і абревіатури імені письменника і фольклориста. Саме під таким ім'ям він і відомий широкому загалу.

Найвизначніша праця М. Номиса — «Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М.Номис» (СПб,1864), яка містить понад 14,5 тис. приказок і загадок. У ній опубліковані також записи Степана Руданського, Василя Білозерського, Пантелеймона Куліша, В. Лазаревського, Марка Вовчка та інших.

Матвій Номис є також автором збірки «Оповідання М. Т. Симонова (Номиса)» (1900).

Публікації[ред. | ред. код]

1864 — Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М. Номис.

1897—1901 — історико-етнографічні статті в часописі «Київська минувшина» («З дитячих і отроцьких спогадів», «Крашанки в давнину», «Як збідніли Оболонські» та інші).

1898 — Крашанки в давнину, «Київська минувшина», No.4, стор.9-10

1898 — брошура про Лубенську гімназію, з нагоди її 25-річчя.

1900 — Оповідання М. Т. Симонова (Номиса).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]