Матвій із Міхова
| Матвій із Міхова | |
|---|---|
| пол. Maciej Miechowita | |
 | |
| Народився |
1457 Мехув, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
18 вересня 1523 Краків, Королівство Польське |
| Поховання | катедра святих Станіслава і Вацлава |
| Країна |
 Королівство Польське |
| Діяльність | географ, історик, астролог |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Знання мов | латина |
| Заклад | Ягеллонський університет |
| Конфесія | католицька церква |
Матвій із Міхова (лат. Mathiae de Mechovia; пол. Maciej z Miechowa, Maciej Miechowita; нар. 1457 — пом. 8 вересня 1523) — польський освітній і науковий діяч періоду Відродження. Краківський канонік, історик, географ, доктор медицини. Придворний лікар і астролог короля Сигізмунда I Старого. Один із популяризаторів ідей сарматизму. Фундатор парафіяльних шкіл і шпиталів. Походив із міста Мехува. Справжнє ім'я — Мацей Карпіґа (пол. Maciej Karpiga), також вживають Матвій Карпига). Професор (з 1485) і ректор Краківської академії (1501—1519). Член магістрату Кракова (з 1523). Автор праць з історичної та географічної тематики латинською мовою: «Трактат про дві Сарматії» (1517), «Хроніка Польська» (Chronica Polonorum, 1519) тощо. В українській історіографії часто називається Міховським, Меховським, Мєховським або Меховітою.
Біографія[ред. | ред. код]
Мацей із Мехова народився 1457 року в невеликому містечку Мехуві Краківського воєводства, в родині міщанина Станіслава Карпиги[1][2]. Навчався спочатку в школі при монастирі Божого Гробу в Мєхові або (більш правдоподібно) в одній з парафіяльних шкіл Кракова.[3] 6 У 16-річному хлопець переїхав до столиці Кракова, 1473 року вступив до Краківської академії, сплативши 8 грошів вступного внеску. Навчався у Краківській академії, стажувався у Празі, Флоренції, Падуї. В ході навчання Матвій проявив інтерес до медицини та астрології. 1476 року закінчив академію зі ступенем бакалавра, 1479 року — зі ступенем магістра. У 1480—1485 роках юнак перебував на стажуванні закордоном, навчався у Карловому (Празькому), Флорентійському та Падуанському університетах. Там здобув звання доктора медицини[4].
1483 року отримав від батька запис частини або всього маєтку.[3] 1485 року Мацей повернувся до Кракова, став професором рідної Краківської академії. 1499 року виїздив до Риму на ювілейні свята Олександра VI, також до Буди, як посол[4].
Протягом 1501—1519 років п'ять разів, із перервами, обирався ректором Краківської академії (1501—1502, 1505—1506, 1507—1508, 1511—1512, 1518—1519). На цій посаді він проявив себе талановитим управлінцем — зміг збільшити розміри академічної скарбниці й створив нову медичну кафедру. Два роки працював віце-канцлером, заступником краківського єпископа. Одночасно виконував обв'язки придворного лікаря та астролога королів Польщі Сигізмунда І Старого, Чехії Владислава ІІ Ягелончика, Угорщини[5].
1511 року отримав посаду каноніка при костелі святого Флоріана в Кракові. Він розбагатів, став членом Краківської міської ради. Своє майно Мацей використовував для допомоги бідним — передав власний кам'яний будинок каноніка історику Бернарду Ваповському, спорудив і розширив школи та гуртожитки у Мехуві та Кракові, фундував шпиталі і бібліотеки[5].
Помер 8 вересня 1523 року в Кракові. Його поховали у каплиці Шафранців[6] Краківського кафедрального собору. На церемонії поховання були численні вчені, урядовці (зокрема, Кшиштоф Шидловєцький, Конарський, Анджей Кшицький, Аміціус, Петро Томіцький, Бонер[6]) та простолюд. На гробниці каноніка поет Миколай із Велічки написав посмертні вірші латинською мовою. Гробниця і напис ім'я не збереглися, але вірші занотував Симон Старовольський і видав їх у зібранні польських старожитностей «Monumenta Sarmatarum», у Кракові 1655 року[7][8].
Праці[ред. | ред. код]
- «Трактат про дві Сарматії» (1517, Tractatus de duabus Sarmatiis)
- Fructuosa doctrina de sanguinis missione: deque nonnullis alijs probatissimis atque salutaribus remedijs remedijs aduersus horendam pestilentie luem singulis hominibus eidem obnoxijs non solum vtilis futura verum etiam summenecessaria. — Cracoviae: Jan Haller, 1508.
- Excellentissimi viri Mathie de Miechorv. Contra seuam pestem regimen accuratissimum: at primum ad diuos Sebastianum et Rochum deuote premittunt orationes. — Cracoviae: Jan Haller, 1508.
- Mathiae de Mechovia. Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana et de contentis in eis. — Cracoviae: Ioannis Haller, 1517.
- Mathiae de Mechovia. Chronica Polonorum [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] [ Хроніка Польська ]. — Cracoviae: Hieronymi Vietoris Chalcographi, 1521.
- Mathiae de Myechow. Conservatio sanitatis. — Cracoviae: Hieronym Vietore, 1522.
- Editio venerabilis d. Mathie de Miechovv pro conseruanda hominum sanitate familiarissimo collecta stilbo. — Cracoviae: Mathiam Scharffenberg, 1535.
- Historia delle dve Sarmatie di Mattheo di Micheovo tradotta per il signore Annibal Maggi: con la tavola delle cose notabili. — Vinegia: Gabriel Giolito de Ferrari, 1562.
- Mathiae de Mechovia. Chronica Polonorum. — Kraków: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1986.
- Matthias de Miechów. Contra saevam pestem regimen accuratissimum: editio trilingua: Latina, Polona, Anglica/ tł. z oryg. Danuta Turkowska; tł. na jęz. ang. Teresa Bałuk-Ulewiczowa; Universitas Jagellonica. Institutum Historiae Medicinae. — Cracoviae: Collegium Medicum Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1995.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — С. 3-4.
- ↑ Kośmiński, Stanisław. Słownik lekarzów polskich. — Warszawa, 1883. — str. 318.
- ↑ а б Hajdukiewicz Leszek. Maciej z Miechowa zwany Miechowitą (ok. 1457—1523)… S. 28
- ↑ а б Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — С.4.
- ↑ а б Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — С. 4—5.
- ↑ а б Hajdukiewicz Leszek. Maciej z Miechowa zwany Miechowitą (ok. 1457—1523)… S. 32
- ↑ Simon Starovolscius. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae, 1655. — str. 25.
- ↑ Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — С. 1-2, 5.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Д. С. Вирський. Матвій з Мехова [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 551. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Матвій з Мєхова // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1489.
- Starovolscius, Simon. Monumenta Sarmatarum [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.]. — Cracoviae, 1655.
- Gąsiorowski, Ludwik. Zbiór wiadomosci do historyi sztuki lekarskiej w Polsce [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Poznań, 1839. — t. I. — str. 177—178.
- Muczkowski, Józef. Statuta nec non liber promotionum philosophorum ordinis in universitate jagellonica 1402—1849. — Cracoviae, 1849.
- Sołtykiewicz, Józef. O stanie Akademii Krakowskiej od założenia jej w r. 1347 aż do teraźniejszego czasu [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Kraków, 1810.
- Zeissberg, Heinrich Ritter von. Das älteste Matrikelbuch der Universität Krakau. — Innsbruck, 1872.
- Kośmiński, Stanisław. Słownik lekarzów polskich [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa, 1883. — str. 318—319.
- Bostel, Ferdynand. Zakaz Miechowity // Przewodnik naukowy i literacki. — Lwów, 1884. — t. XII. — str. 438—444.
- Morawski, Kazimierz. Historya Uniwersytetu Jagiellońskiego [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Kraków, 1900.
- Miechowita Maciej // Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. — serya I, t. 45—46 [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa, 1911. — str. 1007—1010.
- Матвей Меховский и его сочинение «О двух Сарматиях» // Отечественные записки. — Санкт-Петербург, 1854. — т. 97. — отд. 2. — Библиографические отрывки: 3. — С. 138—141.
- Krakowiecka, Ludmiła. Maciej z Miechowa lekarz i uczony Odrodzenia. — Warszawa: Państwowy Zakład Wydawnictw Lekarskich, 1956.
- Maciej z Miechowa 1457—1523: historyk, geograf, lekarz, organizator nauki / red. Henryk Barycz; Polska Akademia Nauk (Monografie z Dziejów Nauki i Techniki t. 15). — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich Wydawnictwo PAN, 1960.
- Pokłosie jubileuszu Macieja z Miechowa: Leszek Hajdukiewicz: Biblioteka Macieja z Miechowa // Kwartalnik Historii Nauki i Techniki. — 1962. — R. VII. — № 1-2.
- Kuczyński, Stefan. Pierścień z szafirem: opowieść o Macieju z Miechowa. — Warszawa: Nasza Księgarnia, 1962.
- Bilikiewicz, Tadeusz. Maciej z Miechowa Karpiga (1457—1523) // Polski Tygodnik Lekarski. — Warszawa: Państwowy Zakład Wydawnictw Lekarskich 1963. — R. XVIII. — № 40.
- Király, Péter. A lengyel krónikák, évkönyvek és M. Miechow «Tractatus»-ának magyar vonatkozásai. — Nyíregyháza: Kiadja a Nyíregyházi Főiskola, 2004.
- Dziuba, Agnieszka. Wczesnorenesansowa historiografia polsko-łacińska. — Lublin: Katolicki Uniwersytet Lubelski, 2000.
- Hajdukiewicz Leszek. Maciej z Miechowa zwany Miechowitą (ok. 1457—1523) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974.— Tom XIX/1, zeszyt 80. — S. 28-33. (пол.)
- Stachowski, Marek: Miechowita's knowledge of East European languages (mainly Hungarian, Lithuanian and Tatar), based on his Tractatus de duabus Sarmatiis (1517). — [in:] Studia Linguistica Universitatis Iagellonicae Cracoviensis 130 (2013): 309—316.
|
