Матвієнко Андрій Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвієнко.
Матвієнко Андрій Віталійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Матвієнко Андрій Віталійович.jpg
Загальна інформація
Народження 7 листопада 1985(1985-11-07)
Арбузинка
Смерть 7 серпня 2014(2014-08-07) (28 років)
Донецька область, Україна
(помер від поранень)
Поховання Кропивницький
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонна служба
Рід військ Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонні війська
Формування
State Border Guard Service Patches of Ukraine 11.jpg
 Донецький ПЗ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрі́й Віта́лійович Матвіє́нко (7 листопада 1985 — 7 серпня 2014) — український прикордонник, молодший сержант, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в смт Арбузинка Миколаївської області. Дитячі роки провів у селі Кузнецове Доманівського району, де закінчив школу.

2007 року закінчив Кіровоградський інститут регіонального управління і економіки (КІРУЕ), влаштувався на роботу до одного з відділень Приватбанку у Кропивницькому, згодом відслужив в армії.

На війну вирушив добровольцем. Молодший інспектор прикордонної служби-дозиметрист відділу прикордонної служби «Іловайськ».

Важкопоранений 7 серпня 2014-го — автомобіль УАЗ, у якому знаходився Матвієнко, наїхав на радіокерований фугас поблизу пункту пропуску «Успенка».

11 2014 року серпня в Кропивницькому відбулося останнє прощання з Матвієнком. Похований на Алеї Слави Ровенського кладовища в Кропивницькому.

Без Андрія лишились дружина Ірина та донька Олександра, 2011 р.н.[1]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу» (посмертно).
  • Рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради від 26.08.2014 року нагороджений відзнакою «За заслуги» ІІ ступеня (посмертно).
  • 23 лютого 2016 року Кіровоградська міська рада своїм рішенням перейменувала вулицю Башкірська на вулицю Андрія Матвієнка.
  • 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.
  • 27 лютого 2016 року на фасаді Кіровоградського інституту комерції відкрито пам'ятну дошку Андрію Матвієнку.
  • вшановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[2]
  • в серпні 2015 року на будинку, де проживав Андрій, відкрито та освячено меморіальну дошку його честі.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Саша Матвієнко: "Я не хочу тата-героя". Інтернет-обзор «Главное». 2 червня 2017. Архів оригіналу за 07 жовтня 2017. Процитовано 19 травня 2019. 
  2. ↑ В Міноборони вшанували загиблих українських захисників. Дзвін Пам'яті пролунав 25 разів…
  3. ↑ Герої не вмирають: у Кіровограді відкрили дошку на честь загиблого в АТО Андрія Матвієнка

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матвієнко_Андрій_Віталійович&oldid=37396992