Матвієнко Валентина Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентина Матвієнко
рос. Валентина Матвиенко
Валентина Матвієнко

Нині на посаді
На посаді з21 вересня 2011
Президент  Дмитро Медведєв
Володимир Путін
Прем'єр-міністр  Дмитро Медведєв
ПопередникСергій Миронов

Emblem Security Council of Russia.png Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з21 вересня 2011

Coat of Arms of Saint Petersburg (2003).svg Губернатор Санкт-Петербурга
Час на посаді:
5 жовтня 2003 — 22 серпня 2011
ПрезидентВолодимир Путін
Дмитро Медведєв
ПопередникВолодимир Яковлєв
НаступникГригорій Полтавченко

Народився7 квітня 1949(1949-04-07) (70 років)
Шепетівка
Кам'янець-Подільська область, УРСР
ГромадянствоРосія Росія
ОсвітаЧеркаська медична академія
Політична партіяEdinaya Russia.svg Єдина Росія
Нагороди
Нагрудний знак «Почесний громадянин Санкт-Петербурга»
Орден «За заслуги перед Вітчизною»

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Матвієнко Валентина Іванівна (нар. 7 квітня 1949, Шепетівка, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР)  — радянський і російський політик та дипломат. Голова Ради Федерації Федеральних Зборів РФ з 21 вересня 2011 року.

Заступник Голови Уряду РФ (1998—2003). Губернатор і голова Уряду Санкт-Петербурга (2003—2011). Член бюро Вищої ради партії «Єдина Росія»[1]. Повний кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною». Почесний громадянин Санкт-Петербурга[2]. Почесний громадянин Кисловодська (2019).

Позбавлена державних нагород України та інших форм відзначення, заборонено в'їзд на територію України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Країни, у яких Матвієнко потрапила під санкції

Народилася 7 квітня 1949 у Шепетівці Хмельницької області, дівоче прізвище — Тютіна. До 18 років жила і навчалася в УРСР.

  • 1966 — закінчила середню школу зі срібною медаллю, у 1967 — з червоним дипломом — Черкаське фармацевтичне училище.
  • у 1972 закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут.
  • 1972-1977 — завідуюча відділом, секретар, перший секретар Петроградського райкому ВЛКСМ, Ленінград.
  • 1977-1984 — секретар, другий секретар, перший секретар Ленінградського обкому ВЛКСМ.
  • 1984-1986 — перший секретар Красногвардійського райкому КПРС.
  • 1985 — закінчила Академію суспільних наук при ЦК КПРС,
  • 1986-1989 — заступник голови виконкому Ленінградської міської Ради народних депутатів з питань культури та освіти.
  • 1989-1990 — народний депутат СРСР від Союзу радянських жінок, голова комітету ВР СРСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства.
  • 1991 — закінчила курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при Дипломатичній академії МЗС СРСР.
  • 1991 — посол СРСР на Мальті.
  • 1992-1994 — посол РФ на Мальті.
  • 1994-1995 — посол з надзвичайних доручень МЗС Росії.
  • 1995-1997 — директор Департаменту МЗС Росії по зв'язках з суб'єктами Федерації, парламентом і громадськими організаціями.
  • 1995-1997 — член колегії МЗС Росії.
  • Жовтень 1997— вересень 1998 — посол Росії в Греції.
  • Вересень 1998— березень 2003 — заступник голови уряду РФ.
  • З 19 березня 2003 року — представник президента Росії у Північно-Західному Федеральному окрузі.
  • 5 жовтня 2003 року перемогла на виборах на пост губернатора Санкт-Петербурга.
  • 31 серпня 2011 року увійшла до складу Ради Федерації, 21 вересня була обрана на пост Голови Ради Федерації.
  • З 22 вересня 2011 року — постійний член Ради Безпеки РФ[4].
  • З 11 липня 2012 року — член Державної ради РФ[5].
  • У червні 2018 року активно підтримала законопроект про підвищення віку виходу на пенсію, особливо підкреслюючи актуальність даної міри[6].
  • У липні 2018 року Матвієнко запропонувала провести реформу ФСВП.
  • Після обрання 8 вересня 2019 року губернатором Санкт-Петербурга Олександра Беглова, він делегував Матвієнко до Ради Федерації від уряду Санкт-Петербурга.
  • 25 вересня 2019 року обрано втретє на посаду голови Ради Федерації. Альтернативних кандидатур при голосуванні не було.

Згідно з рішенням Шепетівської міської ради та громади міста від 2 березня 2014 року Матвієнко занесена на дошку ганьби міста під номером один[7] (Рада Федерації РФ під її головуванням дала дозвіл Володимиру Путіну на введення російських військ на територію України)

За дії щодо анексії Криму до Матвієнко застосовані санкції ЄС — їй заборонено в'їзд до країн Євросоюзу та заморожені всі активи на його території[8].

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

Знання мов[ред. | ред. код]

Крім російської, володіє українською, німецькою й англійською мовами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бюро Вищої ради Партії. Єдина Росія. Процитовано 2013-09-17. 
  2. Патріарх Кирил і Матвієнко стали почесними громадянами Петербурга. РБК. Процитовано 2017-05-24. 
  3. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»
  4. «Про внесення зміни до складу Ради Безпеки РФ, затверджений Указом Президента РФ від 25 травня 2008 року № 836»
  5. Указ Президента Російської Федерації від 11 липня 2012 року № 946 «Питання Державної ради Російської Федерації». Архів оригіналу за 2013-05-13. Процитовано 2012-07-25. 
  6. Матвієнко закликала не затягувати з проведенням пенсійної реформи. РБК. 2018-06-20. Процитовано 2018-07-10. 
  7. Реакція Шепетівки на події в Криму // Сайт міста Шепетівка. — 3 березня 2014.
  8. Обнародован дополненный список 12 граждан РФ и Украины, против которых ЕС ввел санкции // Уніан. — 21.03.2014.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: губернатор Санкт-Петербурга
20032011
Наступник:
Яковлєв Володимир Анатолійович Полтавченко Георій Сергійович