Матвіївка (Градизький район)
| село Матвіївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Градизький район |
| Рада | Матвіївська сільська Рада |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1740 р. |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°26′30″ пн. ш. 32°40′00″ сх. д. / 49.44167° пн. ш. 32.66667° сх. д.Координати: 49°26′30″ пн. ш. 32°40′00″ сх. д. / 49.44167° пн. ш. 32.66667° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Матвіївка | |
 Матвіївка | |
Матвіївка — колишнє село на Полтавщині, яке колись розташовувалось на правому березі р. Сули. Було зняте з обліку на початку 1960-х років у зв'язку з утворенням Кременчуцького водосховища.
З історії[ред. | ред. код]
У XVII ст. існувало, як вільне козацьке село. В час правління гетьмана Івана Мазепи селом заволодів Василь Пиковець, лукомський сотник. Після його смерті заволодів селом іркліївський сотник Славуй Требинський. У 1729 р. в селі було 25 дворів і воно належало до Чигрин-Дубровської сотні та пізніше Жовнинської сотні Лубенського полку. [1]
У 1762 році у селі була церква Василія Великого[2], а у 1813 - Олександро-Невська[3]
Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село Матвіївка перейшло до Городиського повіту Київського намісництва.[4]
Село є на мапі 1800 року.[5]
Від початку ХІХ ст. Матвіївка у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. Пізніше також у Жовнинській волості цього повіту.
У радянський період в 1920-х роках село Матвіївська сільська Рада входила до Вереміївського району Золотоніського округу Полтавської губернії та пізніше до Жовнинського району Кременчуцького округу.[6]
Станом на 1946 рік Матвіївка мала власну сільську Раду у складі Градизького району Полтавської області до якої також входив хутір Кизивер (знаходився на північ від села, пізніше також затоплений)[7].
На початку 1960-х років село Матвіївка нетривалий час було у складі Глобинського району у якому і було зняте з обліку.
Із затопленням села водами Кременчуцького водосховища більшість мешканців виселили до переселеного неподалік, на захід сусіднього села Кліщинці.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Хорольщина та навколишні землі в Генеральному слідстві про маєтності 1729—1731 рр.: науково-довідкове видання / укладач Микола Костенко; передмова Павла Сацького. — К., 2014.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 623 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 142
- ↑ Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. - Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012 .— 400 с.— ISBN 978-966-182-203-9. Стор. 119, 244, 283, 380
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947 . стор. — 400