Матеуш Бембус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Матеуш Бембус S. J. (пол. Mateusz Bembus; 1567, Познань — 30 липня 1645, Краків) — польський релігійний діяч в Речі Посполитій.

Коротка біографія[ред. | ред. код]

1587 року став єзуїтом. Навчав у середніх школах кілька років (3 роки у Вільнюсі викладав філософію, 8 — теологію), мав промови, завдяки яким став відомим проповідником. На нього значни вплив мав Пйотр Скарґа (можна вважати вчителем; їх життєві шляхи були сходими). Після відходу П. Скарґи з королівського двору став проповідником короля. Відтоді розвинув активну діяльність, став одним з чільних діячів-єзуїтів другого покоління. Мав менше такту, поміркованості, ніж П. Скарґа. Через 5 років перебування при дворі виїхав до Риму без уповноваження короля чи через інтриги дворянина-протестанта Денгофа — улюбленця короля, якого як єретика хотів усунути з двору. Повернувся з Риму 25 вересня 1619; був ректором в Познані (1621-23), потім — проректором (препозитом) в домі сповідників (професів) у Кракові до 1627 року. В 1625 році керував Польською провінцією єзуїтів як віце-провінціял, довгий час радник провінціялів брав участь у всіх справах ордену. В 1629 році брав участь:

  • у першій спільній відправі — Богослужіння з єпископами-уніатами, між ними Мелетій Смотрицький, митрополит Йосиф Рутський в латинській катедрі Львова, мав проповідь як королівський проповідник.[1] (проповідь була видана працею «Wzywanie do jedności katolickiej», 1629).[2]
  • в Синоді Греко-Католицької Церкви у Львові для зміцнення унійного руху.

Брав участь в унійній акції Польської Вірменської Церкви (проповідь видана друком в праці «Ormiańskie nabożeństwo», 1630).

В 1613 році у двох листах виступив проти порозуміння з протестантами після їхньої пропозиції проекту згоди з католиками, вважаючи це непотрібним через їх слабкість. В 1615 році виступив з працею «Monita Salutaria» на захист ордену єзуїтів. В останні роки життя відійшов від безпосердньої участі в публічному житті; був порадником керівників, віддавася аскезі, готував до друку свої праці (не вийшли). Помер в домі сповідників св. Барбари у Кракові.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — 168 с. — С. 65. — ISBN 5-7745-0316-X.
  2. Stanisław Bednarski. Bembus Mateusz (1567—1645)… — S. 420.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Осіпян О. Соціальна циркуляція минулого й історичні уявлення на мікрорівні: вигадане військове співробітництво вірмен з татарами на службі у князя Лева Даниловича в «Потрійному Львові» Ю. Б. Зиморовича (1660-ті рр.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 6 (525) (лист.-груд.). — С. 143—144, 149. — ISSN 0130-5247.
  • Bednarski Stanisław Т. J. Bembus Mateusz (1567—1645) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — t. I/1, zeszyt 1. — S. 419—420. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]