Маткожненська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маткожненська ГЕС
64°24′55″ пн. ш. 34°28′09″ сх. д. / 64.41527778002777893° пн. ш. 34.469166670027775012° сх. д. / 64.41527778002777893; 34.469166670027775012Координати: 64°24′55″ пн. ш. 34°28′09″ сх. д. / 64.41527778002777893° пн. ш. 34.469166670027775012° сх. д. / 64.41527778002777893; 34.469166670027775012
Країна Росія Росія
Стан діюча
Річка Виг
Каскад Вигський каскад
Початок будівництва 1949
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1953
Основні характеристики
Установлена потужність 63  МВт
Середнє річне виробництво 381  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 21  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Каплан
Кількість та марка турбін 3 KMW Tampella
Витрата через турбіни 3х127  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 3 СВ 566/125-40
Потужність гідроагрегатів 3х21  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна/ кам’яно-накидна із дерев’яною діафрагмою/земляна із глиняним ядром
Висота греблі 21/15/14  м
Довжина греблі 136/150/360  м
ЛЕП 110
Власник ТГК-1
Маткожненська ГЕС. Карта розташування: Росія
Маткожненська ГЕС
Маткожненська ГЕС
Мапа
Мапа

Маткожненська ГЕС — гідроелектростанція у Карелії. Знаходячись між Палакоргською ГЕС (30 МВт, вище по течії) та Вигострівською ГЕС (40 МВт), входить до складу каскаду на річці Виг, яка впадає до Онезької затоки Білого моря.

На початку 1930-х під час спорудження Біломорсько-Балтійського каналу на річці Виг звели бетонну Маткожненську греблю (гребля №27) висотою 21 метр та довжиною 136 метрів. Також спорудили насипні секції – кам’яно-накидну із дерев’яною діафрагмою висотою 15 метрів та довжиною 150 метрів і земляну із глиняним ядром висотою 14 метрів та довжиною 360 метрів. Разом із шлюзовим вузлом та чотирма земляними дамбами довжиною від 356 до 2373 метрів ці споруди утримують водосховище з площею поверхні 19 км2 та об’ємом 82 млн м3 (корисний об’єм 17 млн м3).

Ліворуч від греблі починається підвідний канал довжиною 0,6 км, перекритий на завершенні русловою будівлею машинного залу. Основне обладнання станції становлять три  турбіни типу Каплан потужністю по 21 МВт, які використовують напір у 21 метр та забезпечують виробництво 381 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода повертається у річку по відвідному каналу довжиною 1,1 км.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.

У серпні 2012 внаслідок сильних дощів відбулось затоплення будівлі машинного залу, проте персонал встиг провести відключення обладнання. Вже наступного року станція була повністю відновлена.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВОЗОБНОВЛЯЕМАЯ ЭНЕРГИЯ. ГИДРОЭЛЕКТРОСТАНЦИИ РОССИИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 травня 2019.