Матрифокальна сім'я
Матрифокальна сім'я — тип сімейної структури, де центральною фігурою є мати. Вона має значний вплив на прийняття рішень, а батьки відіграють менш важливу роль у домі та у вихованні дітей.
У 1956 році Реймонд Т. Сміт ввів у дослідження карибських суспільств концепцію матрифокальної сім'ї. Він пов'язав появу матрифокальних сімей із тим, як домогосподарства формуються в регіоні: «Група домогосподарства має тенденцію бути матрифокальною в тому сенсі, що жінка в статусі „матері“ зазвичай є фактичною лідеркою групи, та і навпаки, чоловік-батько, хоча де-юре є головою групи домогосподарств (якщо він присутній), зазвичай займає маргінальне місце в комплексі внутрішніх взаємовідносин групи. Під „маргінальним“ ми маємо на увазі, що він відносно рідко спілкується з іншими членами групи і перебуває на периферії ефективних зв'язків, які об'єднують групу».[1]
Сміт підкреслює, що матрифокальна сім'я не просто орієнтована на жінку, а скоріше на матір. Жінки в ролі матерів стають ключовими в організації сімейної групи. Чоловіки, як правило, відіграють маргінальну роль у цій організації та домогосподарстві, хоча в інших мережах вони можуть відігравати більш важливу роль. Там, де поширені матрифокальні сім'ї, шлюб є менш поширеним явищем.
У пізніших роботах Сміт має тенденцію менше наголошувати на домогосподарстві та більше розглядати матрифокальність у термінах того, як формується сімейна мережа з матір'ю як ключовими вузлами в мережі. У всьому Сміт стверджує, що матрифокальне споріднення слід розглядати як підсистему в більшому стратифікованому суспільстві та його культурних цінностях.[1] Він дедалі більше наголошує на тому, що афро-карибську матрифокальну сім'ю найкраще розуміти в рамках класово-расової ієрархії, де шлюб пов'язаний із сприйманим статусом і престижем.[2]
«Сімейна або домашня група є матрифокальною, коли вона зосереджена на жінці та її дітях. У цьому випадку батько(и) цих дітей періодично присутні в житті групи і займають другорядне місце. Мати дітей не обов'язково дружина батька одного з дітей».[3] Загалом, за Лорою Гобсон Герлігі з посиланням на П. Мохаммеда, жінки мають «високий статус», якщо вони «основні заробітчани», вони «контролюють… економіку домогосподарства», а чоловіки, як правило, відсутні.[4] Відсутність чоловіків часто тривала.[5]
Один із сучасних критиків Реймонда Сміта, М. Г. Сміт, зазначає, що хоча домогосподарства самі по собі можуть здаватися матрифокальними, зв'язки між домогосподарствами можуть бути патрифокальними. Тобто чоловік у ролі батька може надавати, зокрема, економічну підтримку матері в одному або кількох домогосподарствах, незалежно від того, живе він у цьому домогосподарстві чи ні. Як для чоловіків, так і для жінок спільною рисою такої системи є народження дітей від більш ніж одного партнера.[6]
Альтернативні терміни для «матрифокальних» сімей включають «матрицентричні», «матрипотестальні» та «жіночоцентричні мережі спорідненості».[7]
Матрифокальний розрізняють з понять: матрилокальність, матрілінійність, матрилатеральність і матріархат. Останнє тому, що матрифокальність не означає, що жінки мають владу у більшій спільноті.
За словами антрополога Моріса Годельє, матрифокальність є «типовою для афро-карибських груп» і деяких афроамериканських спільнот.[8] До них відносяться сім'ї, в яких батько має дружину і одну або кілька коханок; у деяких випадках мати може мати більше одного коханця.[8] Матрифокальність також була знайдена, за словами Расмуссена за Герлігі, серед народу туарегів у північній Африці.[9] За Герлігі з посиланням на інших авторів, у деяких середземноморських громадах[5] і, згідно з Герліхі, цитуючи Скотта, у міській Бразилії.[10]
У своєму дослідженні сімейного життя в Бетнал-Грін, Лондон, протягом 1950-х рр. Янг і Віллмотт виявили дію як матрифокальних, так і матрилінійних елементів: матері були центром розподілу економічних ресурсів через сімейну мережу. Вони також брали активну участь у передачі прав на оренду своїх дочок у спадкоємстві по материнській лінії.[11]
Наприкінці 1990-х Герлігі знайшла матрифокальність серед народу Міскіту в селі Курі на узбережжі Карибського моря на північному сході Гондурасу.[12] За словами Герлігі, «основна сила»[7] жінок Курі полягає «в їхній здатності створювати повсякденні соціальні ідентичності та родинні стосунки…. Їхня влада лежить поза межами держави Гондурас, яка визнає чоловічі прізвища та чоловіків як законних глав домогосподарств».[7] Герлігі знайшла у Курі тенденцію до материнства[13] і кореляцію з матрілінійністю,[14] при цьому існували також деякі патріархальні норми[14].
Герлігі виявила, що «жінки знали більше, ніж більшість чоловіків, про історію села, генеалогію та місцевий фольклор»[13] і що «чоловіки зазвичай не знали місцевих родинних зв'язків, належних повноважень або взаємних зобов'язань у сім'ї дружини»[13] і зробила висновок, що жінки Міскіту «дедалі більше беруть на себе відповідальність за соціальне відтворення ідентичностей і, зрештою, за збереження світової культури та мовне розмаїття».[12] Громада Наїр у Кералі та громада Бант у Тулунаду в Південній Індії є яскравими прикладами матрифокальності. Це можна пояснити тим фактом, що якщо чоловіки були здебільшого воїнами за професією, громада мала втратити членів чоловічої статі в молодості, що призвело до ситуації, коли жінки взяли на себе роль управління сім'єю.
У XIV столітті в Цзяньнані, Південний Китай, під монгольським правлінням династії Юань, Конг Ці вів щоденник, в якому розповідав про те, що деякі сім'ї практикують гінархію, не визначену, як це зазначено в основних словниках[15][16][17], але визначено Полом Дж. Смітом як «створення короткострокових сімейних структур, де домінують жінки»[18], а не як матрилінійний або матріархальний.[18] Можливо, гінархія могла передаватися з покоління в покоління.[19] За словами Пола Дж. Сміта, саме цьому виду гінархії «Конг приписував… загальний крах суспільства»[18]. Конг вважав, що чоловіки в Цзяньнані, як правило, «втрачають… владу на користь жінок».[19]
За словами Годельє матрифокальність виникла в деяких афро-карибських та афроамериканських культурах як наслідок поневолення тисяч людей.[8] Рабам було заборонено одружуватися, а їхні діти належали рабовласникам.[8] Жінки в сім'ях рабів «часто» шукали запліднення від білих господарів, щоб діти мали світліший колір шкіри та були більш успішними в житті[8], зменшуючи роль чорних чоловіків. Деякі суспільства, особливо західноєвропейські, дозволяють жінкам стати оплачуваною робочою силою або отримувати державну допомогу і таким чином мати можливість дозволити собі виховувати дітей самотужки[8], тоді як деякі інші суспільства «проти… [жінок], які живуть самі по собі».[8]
У деяких фракціях феміністичних переконань, більш поширених у 1970-х, ніж у 1990-х–2000-х роках, і критикованих у фемінізмі та в археології, антропології та теології як відсутність наукової основи, раніше патріархату існував «матрифокальний, якщо не матріархальний, Золотий вік».[20]
- ↑ а б Smith, (1956)
- ↑ Smith, (1996)
- ↑ Godelier, (2011) (Glossary, entry matrifocal)
- ↑ Three quotations: Mohammed, (1986), cited in Herlihy, (2007)
- ↑ а б Herlihy, (2007)
- ↑ Smith, (1962)
- ↑ а б в Herlihy, (2007)
- ↑ а б в г д е ж Godelier, (2011)
- ↑ Rasmussen, (1996), cited in Herlihy, (2007)
- ↑ Scott, (1995), cited in Herlihy, (2007)
- ↑ Young та Willmott, (1957)
- ↑ а б Herlihy, (2007)
- ↑ а б в Herlihy, (2007)
- ↑ а б Herlihy, (2007).
- ↑ The New Shorter Oxford English Dictionary. Oxford: Oxford Univ. Press, [4th] ed. 1993, ISBN 0-19-861271-0.
- ↑ The American Heritage Dictionary of the English Language. Boston, Mass.: Houghton Mifflin, 3d ed. 1992, ISBN 0-395-44895-6.
- ↑ Random House Webster's Unabridged Dictionary. New York: Random House, 2d ed. 2001, ISBN 0-375-42566-7.
- ↑ а б в Smith, (1956) and see pp. 1 (abstract), 2–3, 46, 63, 65, 69–70, 72–73 & 81
- ↑ а б Smith, (1998)
- ↑ Rountree, (2001)
- Godelier, Maurice (2011) [2004]. The Metamorphoses of Kinship. Translated by Nora Scott. London: Verso. ISBN 978-1-84467-746-7.
- Herlihy, Laura Hobson (2007). Matrifocality and women's power on the Miskito Coast. Ethnology. 46 (2): 133—150. hdl:1808/11801.
- Mohammed, P. (1986). The Caribbean family revisited. У Patricia Mohammed; Caroline Shepherd (ред.). Gender in Caribbean Development: Papers Presented at the Inaugural Seminar of the University of the West Indies, Women and Development Studies Project. Kingston, Jamaica: Canoe Press University of the West Indies. с. 164—175. ISBN 978-976-8125-55-2.
- Rasmussen, S. (1996). Tent as cultural symbol and field site: social and symbolic space, "topos", and authority in a Tuareg community. Anthropological Quarterly. 69 (1): 14—26. doi:10.2307/3317136. JSTOR 3317136.
- Rountree, Kathryn (2001). The past is a foreigners' country: goddess feminists, archaeologists, and the appropriation of prehistory. Journal of Contemporary Religion. 16 (1): 5—27. doi:10.1080/13537900123321. S2CID 144309885.
- Scott, P. (1995). Matrifocal males: gender, perception, and experience of the domestic domain in Brazil. У Mary Jo Maynes; Ann Waltner; Birgitte Soland; Ulrike Strasser (ред.). Gender, Kinship, Power: A Comparative and Interdisciplinary History. New York, NY: Routledge. ISBN 978-0-415-91298-3.
- Smith, Michael G. (1962). West Indian Family Structure. Washington, DC: Washington University Press.
- Smith, Raymond T. (1956). The Negro Family in British Guiana: Family Structure and Social Status in the Villages. London: Routledge.
- Smith, Raymond T. (1996). The Matrifocal Family: Power, Pluralism and Politics. New York, NY: Routledge. ISBN 0-415-91215-6.
- Smith, Paul J. (1998). Fear of gynarchy in an age of chaos: Kong Qi's reflections on life in South China under Mongol rule. Journal of the Economic and Social History of the Orient. 41 (1): 1—95. doi:10.1163/1568520982601412. JSTOR 3632774.
- Young, Michael; Willmott, Peter (1957). Family and Kinship in East London. Harmondsworth: Pelican.