Маттео II Вісконті

Маттео II Вісконті
Народився	бл. 1319 Мілан, Міланська сеньйорія
Помер	29 вересня 1355 Саронно ·отруєно
Поховання	Мілан
Діяльність	католицький священник
Титул	синьйор Мілану
Посада	кардинал
Термін	1354—1355 роки
Попередник	Джованні I
Наступник	Галеаццо II Бернабо I
Конфесія	католицтво
Рід	Вісконті
Батько	Стефано Вісконті
Мати	Валентина Доріа
Брати, сестри	Галеаццо II Вісконті і Бернабо Вісконті
У шлюбі з	Джільола Гонзага
Діти	2 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Маттео II (*Matteo II бл. 1319, Мілан — 29 вересня 1355, Саронно) — сеньйор Мілану в 1354—1355 роках.

Життєпис

Вигнання

Походив з династії Вісконті. Син Стефано Вісконті, графа Арони, та Валентини Доріа. Молоді роки провів у містах Арона і Мілан. У 1337 році втратив батька. після цього остаточно перебрався до Мілану.

У липні 1340 року Маттео разом з братами Галеаццо і Бернабо брав участь у змові проти своїх стрийків Лукіно і Джованні, що правили Міланом. Змову було викрито, а Маттео разом з братами вигнано з Мілана.

У 1342 році Маттео одружився з донькою правителя міста Реджо. У 1346 році разом з братами знову повстав проти Лукіно і Джованні, але зазнав поразки. Маттео було заслано до Монферрата.

Після смерті Лукіно в 1349 році архієпископ Джованні Вісконті, зробився одноосібним правителем Мілана, дозволив своїм Маттео з братами повернутися і зробив їх своїми спадкоємцями.

Синьйор

Після смерті Джованні Вісконті в 1354 році його володіння були розділені між трьома братами Вісконті. При цьому Маттео отримав П'яченцу, Лоді, Парму, Болонью, Понтремолі, Монцу, Боббіо і Сан-Донніні. Городяни Болоньї незабаром проголосили незалежність, чому Маттео II не став на заваді.

У вересні 1355 року помер від отруєння. Мати братів Вісконті, Валентина Доріа, в своєму заповіті звинувачувала Галеаццо і Бернабо у вбивстві Маттео. Після смерті старшого брата двоє інших розділили його володіння і продовжили правити удвох.

Родина

Дружина — Джільола, донька Філіпп Гонзаго, синьйора Реджо

Діти:

• Катерина (1342—1382), дружина Бертольдо д'Есте
• Андреола (д/н-1376), аббатиса

Джерела

• Francesca Maria Vaglienti: Visconti, Familie. Lexikon des Mittelalters, Bd. 8. 1997, Sp. 1717—1727.