Матущак Юрій Віталійович
Матущак Юрій Віталійович | ||
---|---|---|
Рядовий | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
15 лютого 1987 Донецьк | |
Смерть |
29 серпня 2014 (27 років) Іловайськ | |
Поховання | Краснопільський цвинтар | |
Громадянство | Україна | |
Alma Mater | ДонНУ | |
Псевдо | «Вітер» | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | МВС | |
Рід військ | Спеціальна міліція | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Ю́рій Віта́лійович Матуща́к (15 лютого 1987, Донецьк — 29 серпня 2014, Іловайськ) — вчитель історії, рядовий, доброволець батальйону міліції «Дніпро-1».
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив 2004 року донецьку ЗОШ, 2009 року — Донецький національний університет. Засновник і голова Донецької обласної молодіжної громадської організації «Поштовх». Протягом 2011—2012 років стажувався в рамках Європейської волонтерської служби у центрі Брама Ґродська — Театр NN у польському Любліні, де брав участь у проєкті з відновлення пам'яті про трагедію 1943 року на Волині; збирав свідчення очевидців тих подій[1]. 2012 року повернувся до України, працював шкільним вчителем історії.
Євромайдан[ред. | ред. код]
Один із організаторів донецького Євромайдану. Одночасно брав участь у створенні Самооборони Донецька з метою забезпечення безпеки учасників проукраїнських акцій, задля чого звільняється зі школи. В червні 2014 року Юрій зі своєю дівчиною, громадянкою Італії Франческою Леонарді, змушено полишають Донецьк і переїздять до Чернівців.
Війна на сході[ред. | ред. код]
Разом з другом В'ячеславом Макаренком записався добровольцем до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».
Загинув 29 серпня 2014 року між селами Новокатеринівка і Горбатенко Старобешівського району Донецької області під час виходу з оточення під Іловайськом. Станом на 18 вересня 2014 року був у списках безвісти зниклих.
Без сина лишилися мама й батько, художник Віталій Матущак.
Похований в Дніпрі на Краснопільському цвинтарі.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно)
- нагороджений нагрудним знаком «Іловайськ — 2014» (посмертно)
- нагороджений Лицарським хрестом доблесті ІІІ ступеню (посмертно)
- 24 серпня 2016 року нагороджений заохочуваною відзнакою — медаллю «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму» (посмертно)[джерело?]
- 15 грудня 2016 року нагороджений нагрудним знаком «5 рота „Донецьк“» (посмертно)[джерело?]
- 14 квітня 2017 року нагороджений почесною відзнакою «Перемога за нами» Сектор «Б» (посмертно)[джерело?]
- 14 жовтня 2017 року нагороджений Лицарським хрестом доблесті ІІ ступеню (посмертно)[джерело?]
- 21 квітня 2016-го у холі головного корпусу Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця) встановлено меморіальну дошку на честь випускника Юрія Матущака.[2]
Юрій Матущак у літературі[ред. | ред. код]
В лютому 2017 року у «Видавництві 21» вийшов роман Олександри Іванюк «АМО(Р)ТЕ». Головна сюжетна лінія книги — незвичайна і трагічна історія кохання українського активіста Юрія Матущука та італійської волонтерки Франчески Леонарді[3].
Юрій Матущак став одним із героїв виданої у 2022 році видавництвом «Човен» документальної книги Катерини Зарембо «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття»[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jurij Matuschak (Ukraina) (польською). Брама Ґродська — Театр NN. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ У ДонНУ відкрили меморіальну дошку на честь Юрія Матущака. День. 21 квітня, 2016. Архів оригіналу за 24 серпня 2018.
- ↑ Савицький, Юрій (3 березня 2017). Щоб продовжити його життя, я жила Україною – італійська волонтерка про бійця, який загинув під Іловайськом. Радіо Свобода. Процитовано 29 серпня 2023.
- ↑ Історія «Поштовху»: битва за Стуса. Фрагмент із книжки «Схід українського сонця» Катерини Зарембо. Тиктор медіа. 2 січня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Матущак Юрій Віталійович [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Матущак Юрій Віталійович [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Український Меморіал
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 15 лютого
- Народились 1987
- Померли 29 серпня
- Померли 2014
- Поховані на Краснопільському цвинтарі
- Випускники Донецького університету
- Військовики Полку «Дніпро-1»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Донецька
- Учасники АТО родом з Донецької області
- Учасники Євромайдану
- Померли в Іловайську