Матч століття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Матч століття» — неофіційна назва шахового матчу між збірними СРСР і решти світу, що відбувся в Белграді (Югославія) у період з 29 березня по 5 квітня 1970 року. Матч провели в 4 кола на 10 шахівницях. Перемогла команда Радянського Союзу з мінімальним рахунком — 20½:19½.

Передісторія[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни у шаховому світі домінували радянські гравці — всі чемпіони світу і серед чоловіків і серед жінок були з Радянського Союзу, всі шахові олімпіади після 1952 року вигравала збірна СРСР, а першість СРСР з шахів була найсильнішим національним шаховим чемпіонатом.

Одним з перших, хто висловив ідею проведення матчу «команда СРСР — команда світу», був Ксавері Тартаковер після розгромної перемоги радянських шахістів у радіоматчі СРСР—США 1945 року. 1948 року цю ідею підтримав відомий югославський шахіст Мілан Відмар. Довгий час Шахова федерація Радянського Союзу не дуже позитивно реагувала на можливість огранізації подібної зустрічі. Урешті-решт, після згоди сторін 1969 року ФІДЕ схвалила проведення матчу й доручила проведення турніру Югославській шаховій федерації та Шаховому союзу Сербії.

Формування команд[ред. | ред. код]

Капітаном збірної світу призначено одного з натхненників матчу, шахового діяча Макса Ейве (того ж року голландця оберуть президентом ФІДЕ), а капітаном збірної СРСР — голову Шахової федерації СРСР Дмитра Постникова. Тренерами радянської команди були Ігор Бондаревський і Семен Фурман, а збірна світу не мала спільних тренерів, тільки індивідуальних. Кожна команда складалася з 10 основних і 2 резервних гравців.

Макс Ейве сформував команду «світу» за рейтингом Ело з урахуванням голосування АІПЕ — Міжнародної асоціації шахової преси. На місце за першою шахівницею збірної світу претендували двоє найкращих нерадянських шахістів тих років — американець Боббі Фішер і данець Бент Ларсен. Ларсен показував високі результати на багатьох міжнародних турнірах останніх років, зокрема 1969-го, тоді як Фішер після міжзонального турніру 1967 практично не виступав, зігравши тільки на двох турнірах. Ураховуючи складний характер Фішера (висока думка про себе, постійні вимоги щодо турнірної зали, освітлення та рівня шуму під час партії, календаря партій і призових за участь), були очікування, що в команді «решти світу» можуть виникнути суперечки за першу шахівницю, але американський гросмейстер несподівано легко погодився на місце за другою шахівницею[1].

Команду Радянського Союзу очолили чемпіон світу Борис Спаський (шахівниця № 1) та екс-чемпіон світу Тигран Петросян (№ 2). Третім став фіналіст турніру претендентів 1968 Віктор Корчной, 4-7 місця розставили відповідно до позицій у чемпіонаті СРСР з шахів 1969; також запрошено колишніх чемпіонів світу — Михайла Ботвинника та Михайла Таля.

Організація[ред. | ред. код]

Будинок профспілок (Белград)

Учасники матчу жили у готелі «Метрополь». Турнір проходив у Будинку профспілок (серб. Дом синдиката), у залі, що мала близько 2 тисяч місць для глядачів.

Прогнози[ред. | ред. код]

За кілька тижнів до початку «матчу століття» програмісти у США створили спеціальну програму для комп'ютера, що мала спрогнозувати результат матчу на основі сили гравців. Комп'ютер передбачив перемогу команді СРСР з рахунком 22½:17½, якщо Фішер не гратиме, та 21½:18½, якщо Фішер гратиме в матчі. Більшість фахівців також прогнозували загальну перемогу радянських гросмейстерів.

Гонорари[ред. | ред. код]

За участь у матчі кожен учасник отримав гонорар $400. Переможцю мікроматчу на 1-ій шахівниці було передбачено додатковий приз — автомобіль «Fiat 1300 L», а переможцю мікроматчу на 2-ій — «Москвич-412».

Результати[ред. | ред. код]

Шахівниця СРСР Збірна СРСР Збірна світу Країна 1 Тур 2 Тур 3 Тур 4 Тур Результат
1 РРФСР Борис Спаський
4 тур: УРСР Леонід Штейн
Бент Ларсен Данія Данія ½:½ 1:0 0:1 0:1 1½:
2 Вірменська РСР Тигран Петросян Роберт Фішер США США 0:1 0:1 ½:½ ½:½ 1:3
3 РРФСР Віктор Корчной Лайош Портіш Угорщина Угорщина ½:½ ½:½ 0:1 ½:½ 1½:
4 Білоруська РСР Лев Полугаєвський Властиміл Горт Чехословаччина Чехословаччина 0:1 ½:½ ½:½ ½:½ 1½:
5 УРСР Юхим Геллер Светозар Глігорич Югославія Югославія 1:0 ½:½ ½:½ ½:½ :1½
6 РРФСР Василь Смислов Самуель Решевський
4 тур: Фрідрік Олафссон
США США
Ісландія Ісландія
½:½ 1:0 0:1 1:0 :1½
7 УРСР Марк Тайманов Вольфганг Ульман НДР НДР 1:0 1:0 ½:½ 0:1 :1½
8 РРФСР Михайло Ботвинник Мілан Матулович Югославія Югославія 1:0 ½:½ ½:½ ½:½ :1½
9 Латвійська РСР Михайло Таль Мігель Найдорф Аргентина Аргентина ½:½ 0:1 1:0 ½:½ 2:2
10 Естонська РСР Пауль Керес Борислав Івков Югославія Югославія ½:½ 1:0 ½:½ 1:0 3:1
:4½ 6:4 4:6 5:5 20½:19½


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пак В. Роберт Фишер. Парадоксы шахматного гения. — Москва; Донецк: АСТ: Сталкер, 2005. — С. 166—168

Література[ред. | ред. код]

  • Юдович М. М. Матч века. — Москва: Физкультура и спорт, 1970.
  • «Mecz stulecia» // W. Litmanowicz, J. Giżycki, Szachy od A do Z, Warszawa, Sport i Turystyka, 1987, t. 1, ss. 565—566
  • «Матч века» // Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990.

Посилання[ред. | ред. код]