Матюшенко Михайло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матюшенко.
Михайло Матюшенко
Михайло Юрійович Матюшенко
 Полковник
Загальна інформація
Народження 8 січня 1961(1961-01-08)
Харків, Українська РСР, СРСР
Смерть 26 червня 2022(2022-06-26) (61 рік)
Чорне море
(збиття літака)
Поховання Буча
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater ХВВУЛ ім. С. І. Грицевця, ВПА ім. Ю. О. Гагаріна
Псевдо Дід
Військова служба
Роки служби 1991—?, 2014—2018, 2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 40 БрТА
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
 40 БрТА, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Матюшенко Михайло Юрійович у Вікісховищі

Михайло Юрійович Матюшенко (позивний — Дід[1]; 8 січня 1961, м. Харків — 26 червня 2022, над Чорним морем, Україна) — український підприємець та управлінець, військовослужбовець, пілот військової та цивільної авіації, полковник та командир 40 БрТА[2][3] Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2023, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Матюшенко народився 8 січня 1961 року в місті Харків[4].

В юності займався плаванням, здобув звання майстра спорту, був дитячим тренером[4].

Закінчив Харківське вище військове училище льотчиків імені Грицевця з відзнакою, а також заочно — московську Військово-повітряну академію імені Гагаріна[4].

До 1991 року проходив військову службу в СРСР[4].

Після розпаду СРСР свідомо вирішив служити Україні. Потім звільнився з військової служби і працював у комерційних структурах, які були пов'язані з цивільною авіацією[4].

У 2000-х роках очолював одну з київських авіакомпаній[4].

2014 року він як волонтер їздив на схід[4].

Згодом став льотчиком-інструктором в одній з військових авіаційних бригад України[4].

2018 року звільняється зі служби й очолює комерційне підприємство, що працювало в галузі сільськогосподарської авіації, а трохи пізніше — пасажирських перевезень. Керував багатьма типами військових та цивільних літаків[5][4].

Очолював громадське формування з охорони правопорядку «Щит» у Бучанській громаді[6].

У березні 2022 року повернувся до лав ЗСУ[4].

Командував 40-ю бригадою тактичної авіації, яку називали «Привид Києва»[2][3].

Коли він дізнався про безповоротні втрати підготовлених екіпажів бомбардувальників[7], ухвалив рішення посилити південний та східний фронти[3]. Замість одномісного винищувача МіГ-29 пересів і почав опановувати двомісний бомбардувальник Су-24[4][1].

Загинув вранці 26 червня 2022 року в небі над Чорним морем біля острова Зміїний після вдало виконаного бойового завдання[8]. Тіло знайшли в Болгарії. Ймовірно, український Су-24М був підбитий зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцир-С1». Разом із ним загинув майор Юрій Красильніков, тіло станом на листопад 2023 року досі не знайдене[1][9].

Похований 3 жовтня 2022 року на Алеї Героїв в місті Буча[1][10].

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 12 квітня 2023 року в місті Бучі вулицю Воїнів-інтернаціоналістів перейменували на вулицю Михайла Матюшенка[12].

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Віолетта Карлащук, Анна Сергієць (3 жовтня 2022). У Бучі попрощалися з «Привидом Києва» військовим льотчиком Михайлом Матюшенком. Суспільне Новини.
  2. ↑ а б Михайло Кушнір (3 жовтня 2023). Один з «Привидів Києва» загинув над Чорним морем. Суспільне Новини.
  3. ↑ а б в Валентина Летяк (3 жовтня 2022). Буча сьогодні прощається з льотчиком Матюшенком, який командував Привидами Києва. Факти.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м Дмитро Фіонік (14 жовтня 2020). Життя і смерть привиду Києва. Як виникла ця легенда і хто саме ховається за нею. Ліга.net.
  5. ↑ <Марія Супрун (3 жовтня 2022). Літаки проводжають в останню путь командира «Київських привидів». Big Kyiv.
  6. ↑ Дмитро Фіонік (14.10.2022). Як виникла легенда про привид Києва і хто саме ховається за нею. LIGA.net.
  7. ↑ Лілія Рагуцька (3 жовтня 2022). У Бучі попрощалися з командиром «Привидів Києва» Матюшенком: пілоти віддали останню шану Герою. Відео. Obozrevatel.
  8. ↑ Юлія Лавришин (3 жовтня 2022). У повітряному бою над Чорним морем загинув український льотчик Михайло Матюшенко. Дзеркало тижня.
  9. ↑ У Болгарії ідентифікували знайдене в морі тіло льотчика, який захищав Одесу
    Наступ на Київ, звільнення о. Зміїний, Херсонщина. Євген Булацик, полковник Повітряних сил ЗСУ |УХМАН
  10. ↑ Анатолій Бальчос, Володимир Поліщук (4 жовтня 2022). У Бучі поховали льотчика, який був наставником «Привидів Києва». АрміяInform.
  11. ↑ Україна може битися й жити, бо є воїни, які очищують наше небо від російського зла — Президент із нагоди Дня Повітряних сил ЗСУ. Офіційне інтернет-представництво президента України. 6 серпня 2023.
  12. ↑ Рішення Бучанської міської ради від 12 квітня 2023 року № 3478-43-VIІІ «Про перейменування вулиць на території Бучанської міської територіальної громади».

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Янголи ЗСУ — Загублений світ на YouTube // Телеканал 2+2. — 2023. — 28 серпня.
Загинув вчитель «київських привидів»: історія льотчика Михайла Матюшенка на YouTube // ТСН. — 2022. — 13 жовтня.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матюшенко_Михайло_Юрійович&oldid=41397664