Матюші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Матюші
Matushi s.png Matushi selo fl.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Громада Фурсівська сільська громада
Основні дані
Перша згадка XVI
Населення 1270
Поштовий індекс 09151
Телефонний код +380 04563
Географічні дані
Географічні координати 49°46′16″ пн. ш. 29°53′39″ сх. д. / 49.77111° пн. ш. 29.89417° сх. д. / 49.77111; 29.89417Координати: 49°46′16″ пн. ш. 29°53′39″ сх. д. / 49.77111° пн. ш. 29.89417° сх. д. / 49.77111; 29.89417
Місцева влада
Адреса ради 09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул. Ярослава Мудрого, 1
Карта
Матюші. Карта розташування: Україна
Матюші
Матюші
Матюші. Карта розташування: Київська область
Матюші
Матюші
Мапа

CMNS: Матюші у Вікісховищі

Матюші́ — село в Білоцерківському районі Київської області, до 2017 року — центр сільської ради. Розташоване над річкою Роставиця. На північ і на південь від села простяглися господарчі поля. За 2 км на схід — село Трушки, на заході за 1 км — село Шамраївка.

Історія[ред. | ред. код]

Легенда говорить, що в сиву давнину на місці села було поселення хліборобів і скотарів, але в XII столітті його дощенту знищили монгольські завойовники. Інша легенда говорить, що в XV столітті на спустошеному селищі заснував хутір козак Матюха.[джерело?] Проте згодом хутір зруйнувала татарська орда, а Матюху захопили в полон. Повернувшись з неволі, козак знову поселився на своїй зруйнованій садибі, але змушений був тікати з обжитого місця від польських феодалів. Зібравши ватагу козаків, він нападав на панські фільварки і купецькі каравани, загрожував гарнізону Білоцерківської фортеці. Польські феодали переманили Матюху до себе на службу, наділили його землею і з того часу місце, де нині стоїть село, стали називати «Матюшин хутір». В польських історичних джерелах XVII століття село мало назву «Матюше».

У 1729—1740 роках у селі було 20 дворів і 200 осіб населення. У 1765 році в селі було 80 халуп, з яких стягували 682 польських злотих і 12 грошів чиншу, 80 золотих подорожнього, 52 ставщизни, 40 золотих поколісного.[джерело?] Своє нерозрадне горе, нещастя і злидні селяни прагнули втопити в горілці. На цьому наживалися корчмарі. Польська конституція давала шляхті право не тільки визискувати селян, а й втручатися в їх особисте життя, забороняти дотримувати українських звичаїв, релігійних православних обрядів. З метою посилення ще більшого гноблення польські феодали мали намір покатоличити українців. Сільський піп з 1729 року ревно проводив у Матюшах політику Ватикану. Більше 30 років селяни терпіли утисків уніатів. У 1773 році в селі встановлено православну віру, а в 1775 році село знову захоплено до унії.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Михаїла с. Матюші Трушківської волості Васильківського пов. Київської губернії перебувають на збереженні в ЦДІАК України.[1]

В 1925 р. виникло товариство спільного обробітку землі, яке в 1929 р. у примусовому порядку перетворено в колгосп ім. Ворошилова.

В 1930 році в селі утворилось два колгоспи.[2] Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя багатьох матюшан. Відомо, що родина Блажея Лакомця та його дружини Марії Лакомець (в дівоцтві — Голубенко) вижили завдяки тому, що господар навідував старшу доньку Ганну в Києві, котра працювала в буфеті і передавала батькові мішки картопляних лушпайок.

Від 2017 року входить до Фурсівської об'єднаної територіальної громади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У Матюшах народилися:

Джерело[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 3 січня 2019. 
  2. Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Київський обласний том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. — «Буква», 2008. — С. 97. — ISBN 978-966-7195-95-3. Архівовано з джерела 25 вересня 2013
  3. Бровченко Леонід Федорович. static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 1 жовтня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]