Матюші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Матюші
Matushi s.png Matushi selo fl.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Білоцерківський район
Рада/громада Матюшівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220483501
Основні дані
Засноване XVI
Населення 1270
Поштовий індекс 09151
Телефонний код +380 04563
Географічні дані
Географічні координати 49°46′16″ пн. ш. 29°53′39″ сх. д. / 49.77111° пн. ш. 29.89417° сх. д. / 49.77111; 29.89417Координати: 49°46′16″ пн. ш. 29°53′39″ сх. д. / 49.77111° пн. ш. 29.89417° сх. д. / 49.77111; 29.89417
Місцева влада
Адреса ради 09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул. Ярослава Мудрого, 1
Карта
Матюші. Карта розташування: Україна
Матюші
Матюші
Матюші. Карта розташування: Київська область
Матюші
Матюші

Матюші́ — село в Білоцерківському районі Київської області, центр сільської ради. Розташовано над річкою Роставиця. На північ і на південь від села простяглися колгоспні поля. За 2 км на схід — село Трушки, на заході за 1 км — село Шамраївка.

Засноване в 1610 році. Населення — близько 1 270 жителів.

Історія[ред. | ред. код]

Легенда говорить, що в сиву давнину на місці села було поселення хліборобів і скотарів, але в XII столітті його дощенту знищили татаро-моногольські завойовники. Інша легенда говорить, що в XV столітті на спустошеному селищі заснував хутір козак Матюха.[джерело?] Проте згодом хутір зруйновала татарська орда, а Матюху захопили в полон. Повернувшись з неволі, козак знову поселився на своїй зруйнованій садибі, але змушений був тікати з обжитого місця від польських феодалів. Зібравши ватагу козаків, він нападав на панські фільварки і купецькі каравани, загрожував гарнізону Білоцерківської фортеці. Польські феодали переманили Матюху до себе на службу, наділили його землею і з того часу місце, де нині стоїть село, стали називати «Матюшин хутір». В польських історичних джерелах XVII століття село мало назву «Матюше».

У 1729—1740 роках у селі було 20 дворів і 200 осіб населення. У 1765 році в селі було 80 халуп, з яких стягували 682 польських злотих і 12 грошів чиншу, 80 золотих подорожнього, 52 ставщизни, 40 золотих поколісного.[джерело?] Своє нерозрадне горе, нещастя і злидні селяни прагнули втопити в горілці. На цьому наживалися корчмарі. Польська конституція давала шляхті право не тільки визискувати селян, а й втручатися в їх особисте життя, забороняти дотримувати українських звичаїв, релігійних православних обрядів. З метою посилення ще більшого гноблення польські феодали мали намір покатоличити українців. Сільський піп з 1729 року ревно проводив у Матюшах політику Ватикану. Більше 30 років селяни терпіли утисків уніатів. У 1773 році в селі встановлено православну віру, а в 1775 році село знову захоплено до унії.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Михаїла с. Матюші Трушківської волості Васильківського пов. Київської губернії перебувають на збереженні в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/mati_001.xml

В 1925 р. виникло товариство спільного обробітку землі, яке в 1929 р. у примусовому порядку перетворено в колгосп ім. Ворошилова. В 1930 році в селі утворилось два колгоспи.[1] Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя багатьох матюшан. Відомо, що родина Блажея Лакомця та його дружини Марії Лакомець (в дівоцтві - Голубенко) вижили завдяки тому, що господар навідував старшу доньку Ганну в Києві, котра працювала в буфеті і передавала батькові мішки картопляних лушпайок.

Джерело[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Київський обласний том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. — «Буква», 2008. — С. 97. — ISBN 978-966-7195-95-3.

Посилання[ред. | ред. код]