Мауро Джуліані
| Мауро Джуліані | |
|---|---|
| Mauro Giuliani | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Mauro Giuseppe Sergio Pantaleo Giuliani |
| Дата народження | 27 липня 1781 |
| Місце народження | Бішельє, Неаполітанське королівство[1][2][3] |
| Дата смерті | 8 травня 1829 (47 років) |
| Місце смерті | Неаполь, Італія[1][2][…] |
| Громадянство |
 Італія |
| Професія | гітарист, композитор, віолончеліст |
| Відомі учні | Emilia Giuliani-Guglielmid, Michele Giulianid і Jan Nepomucen Bobrowiczd |
| Інструменти | гітара |
| Жанр | концерт для гітари з оркестром, пісня, камерна музика |
| Діти | Emilia Giuliani-Guglielmid[2] і Michele Giulianid[2] |
| associazionegiuliani.it | |
 Файли у Вікісховищі | |
Мауро Джуліані (італ. Mauro Giuseppe Sergio Pantaleo Giuliani, 27 липня 1781 — 8 травня 1829) — італійський гітарист, композитор, віолончеліст та педагог. Автор трьох концертів для гітари з оркестром, камерних творів для гітари, пісень з гітарним або фортепіанним акомпанементом тощо. Його твори для гітари сприяли розвиткові віртуозної гітарної техніки. Спеціально для Джуліані написав кілька гітарних п'єс Бетховен, який високо цінував його мистецтво.
Гастролював у багатьох європейських країнах, а також у Російській імперії. Працював у Парижі, Відні та інших місцях.
Михаїл Джуліані (1801–1867), який у двадцятих роках XIX століття викладав вокал у Росії,— це його син (справжнє ім'я, мабуть, не Михаїл, а Міккеле), що був не тільки співаком, а також, як і батько, гітаристом і композитором (від 1850 року — в Паризькій консерваторії).
Біографія[ред. | ред. код]
Спочатку Мауро Джуліані навчався теорії музики та грі на флейті, скрипці та віолончелі, проте незабаром зацікавився гітарою та почав вчитися грати на ній. Оскільки зробити кар'єру концертуючого гітариста в Італії було важко через малої зацікавленності публіки до цього інструмента та через існування великої кількості чудових гітаристів, міцно займавших концертні сцени (у тому числі Фердинандо Каруллі), Джуліані у 1806 році перебрався до Відня, де швидко завоював репутацію одного з найкращих гітаристів Європи та гарного композитора.
Джерела[ред. | ред. код]
- A. Jacobs. The New Penguin dictionary of music. London: Penguin, 1978, p. 160. ISBN 0-7139-1121-2
- Музыкальный энциклопедический словарь. Москва: Советская энциклопедия, 1990, с. 172.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119380765 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Salvo S. D. Dizionario Biografico degli Italiani — 2001. — Vol. 56.
- ↑ OPAC SBN
|
