Махаджі Скіндія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Махаджі Скіндія
Mahadaji of Gwalior.jpg
Народився 1730(1730)
Удджайн
Помер 12 лютого 1794(1794-02-12)
Вановрі
Національність маратх
Діяльність політик, військовий очільник
Титул магараджа
Конфесія індуїзм
Батько Раноджі Скіндія
Мати Чіма Баї
Рід Скіндії
Дружина 9 дружин
Діти Даулат Рао Скіндія

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Махаджі Скіндія (*महादजी शिंदे, 1730 —12 лютого 1794) — магараджа Гваліора, впливовий військовий та політичний діяч Індії 2-ї половини XVIII ст.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з роду Скіндіїв. Був позашлюбним сином Раноджі Скіндія, раджи Удджайна, та раджпутки Чіма Баї. Здобув гарну освіту (знався на мистецтві, володів перською мовою та санскритом), особливо у військовій справі. У 1742 році вперше брав участь у військових діях. Цього року відзначився у війні проти Назіра Джанга, нізама Хайдарабада, звитяжив у ході рішучої битви при Белурі.

З 1745 року очолює самостійний військовий загін, на чолі якого активно воює у військах пешв (Баджі Рао I та Баладжі Баджі Рао). Сприяв підкоренню маратхами Гуджарата, Малви, Раджастхана, північної Індії. Звитяжно ибвся при Чандраваті Ґанджі та Фатіхабаді у 1746 році, Марварі та Баді Садрі у 1747 році, Хімат Нагарі у 1748 році. У 1753–1754 році сприяв поваленню падишаха Ахмад-шаха Бахадура. У 1755 році захоплює місто Матхура, а у 1758 році — Гваліор. який робить своєю політичною та військовою базою.

У 1760–1761 роках активно боровся проти вторгнення афганців. Хоробро бився при Паніпаті, де зазнав поранення у ногу. Після цього постійно кульгав. У цій битві загинули його старші брати та небіж. З цього моменту Махаджі очолив рід Скіндія. У 1760-х роках провів військову реформу: було створено професійну армію на чолі із графом Бенуа де Буанєм.

У 1770 році Махаджі Скіндія вирішив відновити владу маратхів на півночі Індостану. Спочатку він у битві при Нармаді переміг державу джатів. У 1771 році захопив Делі, а у 1772 році відновив на троні падишаха Шах Алама II, який опинився у цілковитій залежності від Махаджі. Слід за цим підкорив східний Пенджаб та область Сатледж. У 1777 році надав допомогу Нані Фарнавісу (очільнику адміністрації пешви Мадхав Рао II) проти вторгнення військ Колхапура.

Тоді ж очолив війська у Першій англо-маратхській війні. Разом з магараджою Тукоджі Рао Холкаром оточив британців при Вадгаоні, де змусив укласти мир з маратхами. Згідно нього Британська ост-Індська компанія поступалася усіма володіннями, яка придбала з 1773 року. Втім керівництво Компанії не затвердило цю угоду. Під час подальшим бойових дій Махаджі скіндія розбив війська прихильника британців Раґханатха Рао. Втім протягом 1780–1781 років Махаджі втратив Гваліор й зазнав невдачі у битві при Сіпрі (1781 рік).

Внаслідок цих подій було укладено Салбейський договір, згідно одного з пунктів махаджі Скіндія отримав незалежність від пешви та титул магараджі. Під час мирку з британцями Скіндія вирішив відновити владу маратхів на Раджастханом та Малвою. У 1782 році підкорив князівства Бхопал, Датія, Чандері, наступного року відпоював Гваліор. У 1784 році підтвердив свій вплив на могольського падишаха, отримавши посади вакіль-аль-мутлака (регента) та амір-уль-умара (головного військовика). Втім зазнав поразки при Лалсоті у 1787 році.

У 1788 році відновив падишаха Шах Алама II на троні, розбивши афганців на чолі з Гулям Кадиром. У 1790 році здолав та підкорив своїй влади раджпутів Марвара та Джайпура. У 1791 році розбив військо Асаф Джаха III, нізама Хайдарабада, відновивши владу маратхів у Декані. У 1792 році уклав військовий союз з Тіпу Султаном, володарем Майсуру. У 1793 році у боротьбі за вплив серед маратхів у битві при Лакхаїрі перемогає Тукоджі Рао Холкара, стає заступником пешви. Веде перемовини з Наною Фарнавісем щодо компенсацій за утримання армії, яка відновила владу маратхів у північній Індії. Проте незабаром помирає 12 лютого 1794 року, запровівши владу онукові свого брата Даулат Рао Скіндії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Markovits, Claude (ed.) (2004). A History of Modern India: 1480–1950. Anthem Press, London.