Махонін Ігор Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Махонін.
Махонін Ігор Георгійович
Народження 14 липня 1932(1932-07-14)
Харків, Українська СРР, СРСР
Смерть 2002
Поховання Троєкуровське кладовище
Освіта Naval Submarine High Schoold
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» III ступеня

Ігор Георгійович Махонін (14 липня 1932(1932-07-14), Харків — 2002) — радянський та російський воєначальник, адмірал (24.10.1991)[1]. Командир Кримської військово-морської бази (1979—1983).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 липня 1932 року в Харкові. Батько — полковник, морський авіатор, служив начальником штабу Кримського гарнізону в Гвардійському. Коли Ігорю було три роки, його сім'я переїхала на Далекий Схід[2]. У тринадцятирічному віці вступив до Владивостоцького військово-морського підготовчого училища[3]. Із 1946 року по 1949 рік навчався в Ленінградському підготовчому військово-морському училищі. Із 1949 року по 1953 рік, навчався в першому Балтійському вищому військово-морському училищі. Після закінчення навчання став командиром річкового бронекатера Дунайської військової флотилії[4].

Проходив службу на Тихоокеанському флоті, де з 1956 року по 1964 рік служив на допоміжних судах. У 1964 році перейшов на службу на Балтійський флот, де був помічником командира, командиром базового тральщика і великого десантного корабля. У 1967 році направлений на Чорноморський флот, де став командиром ВДК «Воронезький комсомолець», нині «Саратов»[5]. У 1971 році отримав посаду начальника штабу бригади десантних кораблів. У 1972 році заочно закінчив Військово-морську академію. У 1973 році призначений командиром бригади десантних кораблів Чорноморського флоту[4].

У 1976 році став начальником штабу новоствореної Кримської військово-морської бази, яка базувалася в селищі Новоозерне, де служив під керівництвом контр-адмірала Юрія Крилова. Через три роки Крилов, очолив Талліннську ВМБ, а Махонін змінив його і керував базою до 1983 року[4].

У 1983 році став начальником тилу Тихоокеанського флоту. У 1985 році отримав посаду заступника начальника тилу Військово-Морського флоту. Із 1990 року — начальник тилу — заступник головнокомандувача ВМФ. У 1988 році Махонін стає віцеадміралом, а в 1991 році — адміралом[4]. Брав участь у роботі спільних американо-російських комісій з утилізації атомних підводних човнів. У США зустрічався з експрезидентом Рональдом Рейганом і сенатором Альбертом Ґором. У листопаді 1992 року пішов у запас. Був генеральним директором компанії «Компас Ойл», що займалася продажем палива[3]. Помер у 2002 році і похований на Троєкурівському цвинтарі у Москві[4].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина — Ірина Петрівна[2]. Двоє дітей. Один із синів служив на флоті в званні капітана 1-го рангу[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Официальный отдел. Из указов Президента СССР. // Морской сборник. — 1991. — № 11. — С.17.
  2. ↑ а б в Ткаченко-Надеждин Сергей. Вымпелы над Донузлавом. — Евпатория : Крымский Афон, 2005. — С. 46.
  3. ↑ а б в Топливный адмирал. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.
  4. ↑ а б в г д е ж и Махонин Игорь Георгиевич. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 14 липня 2022.
  5. ↑ Дмитрий МАКАРОВ. Принципы Хромченкова, или В море как дома // Газета Флаг Родины. — 2021. — № 39 (27542). — Число 8 (октябрь). — С. 1-4. Архівовано з джерела 16 квітня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Махонін_Ігор_Георгійович&oldid=38511029