Мацьковичі (Підкарпатське воєводство)
Село
 Координати 49°51′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 22.700° сх. д.Координати: 49°51′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 22.700° сх. д.
|
Мацьковичі (пол. Maćkowice) — село в Польщі, у гміні Журавиця Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване за 9 км на північний захід від Перемишля і за 8 км від Журавиці, над річкою Радою, лівою притокою Сяну. Давніше село мало назву Macikowice, Manczikowice (коло 1464 р.) (SGKP, V, 888—889). Населення — 1034 особи (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
Ще за часів князя Льва Даниловича, за переказами, селяни Мацьковичів та сусідніх сіл доглядали великі табуни (стаднину) княжих коней, за що користувались княжими, а пізніше королівськими привілеями та не підлягали панщині. У XVI ст. вони покликувалися на свої права з княжих часів і навіть подали польському урядові грамоти князя Льва, що, мовляв, князь взяв їх «на службу нашу воєнну й для догляду наших коней господарських (княжих) при дворі нашому перемиському». Ця грамота була підроблена, але канцелярія польського короля цього не пізнала, і селяни залишилися вільні від панщини.[2].
Перша письмова згадка про Мацьковичі — в 1464 році у листі польського короля Казимира Ягелончика до перемиського старости Якуба Конєцпольського, з вимогою покарати шляхтичів Добєслава Жиравського, Петра Ваповського і Хабра з Кривецької Волі за шкоду, заподіяну в лісах, що належали до королівських володінь у Мацьковичах (Акти гродзькі, том І, стор. 31).
У 18 столітті Мацьковичі з королівських володінь переходять у власність князів Любомирських, зокрема Антонія і Софії (як свідчить інвентар 1768 року), у яких їх придбав Антоній Дершняк з Рокетниці, що помер у 1798 році.[3]
До 1947 р. більшість населення Мацьковичів становили українці, греко-католики. Так, у 1880 р. у селі було коло 980 греко-католиків, що розмовляли надсянським говором української мови, і 63 римо-католики[4]. У 1939 р. тут налічувалось 1980 мешканців, з яких було 1620 українців-грекокатоликів, 120 україномовних римо-католиків (латинників), 220 поляків (у тому числі 150 новоприбулих колоністів), 20 євреїв[5].
В результаті заходів з обміну українським і польським населенням 1944-45 років та операції «Вісла» 1947 року сьогодні переважну більшість населення Мацьковичів становлять поляки.
У селі є знищена історична Церква святого Симеона в Мацьковичах Греко-Католицької Церкви, а також старе українське парафіяльне кладовище, упорядковане в 2012 році зусиллями польського товариства «Магурич».
Саме переселенці з Мацьковичів (Микола Грицевич, Євген Фамуляк, Ярослав Посіко, Ілько Пись, Петро і Богдан Новаки, що після війни були переселені в м. Дубляни Львівської області) відродили принесену з Надсяння традицію виготовлення різдвяних звізд[6],[7].
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Прізвища українських родин, які жили в Мацьковичах до 1947 року[ред. | ред. код]
Видатні особи, відомі люди[ред. | ред. код]
- Турчак Степан Васильович (*28 лютого 1938, Мацьковичі — †23 жовтня 1988, Київ) — український диригент. Народний артист СРСР (1977).
- Перхач Володимир Степанович (*16 червня 1929, Мацьковичі — †12 листопада 2005, Львів) — Лауреат Державної премії України в царині науки й техніки, академік Академії інженерних наук України, член міжнародного інституту інженерів-електриків, доктор технічних наук, професор.
- Грицевич Мирон Петрович (*13 серпня 1938, Мацьковичі) — заслужений працівник культури України, головний хормейстер фольклорного ансамблю національного обряду «Родослав» Житомирської обласної філармонії, художній керівник і головний диригент народного хору Житомирського училища культури і мистецтв імені Івана Огієнка. Живе і працює в м. Житомирі.
- Грицевич Микола Андрійович (*грудень 1911, Мацьковичі — †10 грудня 1980, Івано-Франківськ) — маляр-іконописець, учень Григорія Кузневича.
- Бардахівський Стефан Іванович (*8 січня 1901, Мацьковичі) — учасник українського національно-визвольного руху, член УВО, надрайоновий провідник ОУН, учасник бойових груп УПА, політв'язень сталінського ГУЛАГу.
- Глова Василь (*1897, Мацьковичі) — стрілець 4 сотні УСС
- Фамуляк Теодор (*1896, Мацьковичі) — стрілець 3 сотні УСС у 1916 році.
- Горак Лев (*1922, Мацьковичі) — провідний діяч УСКТ в Ельблонгу, засновник тутешнього осередку та фундатор греко-католицької парафії[8].
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 534 | 130 | 361 | 43 |
| Жінки | 500 | 100 | 301 | 99 |
| Разом | 1034 | 230 | 662 | 142 |
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мацьковичі (Підкарпатське воєводство)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Іван Крип'якевич. Історія української культури. http://litopys.org.ua/krypcult/krcult09.htm [Архівовано 11 березня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ джерело — SGKP, V, 888—889 www.dir.icm.edu.pl/pages/5/
- ↑ http://www.apokryfruski.org/wp-content/uploads/2010/11/Przepjurska_Owczarenko_Dialekt_nadsania.pdf
- ↑ джерело — http://www.apokryfruski.org/kultura/nadsanie/mackowice/ [Архівовано 19 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Джерело: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?do_lvova_privezut_70_rizdvyanih_zvid_z_usiyeyi_ukrayini&objectId=1274248
- ↑ Джерело: Портретне інтерв'ю: Звідкіля прийшли Звіздарі у Дубляни Автор Галина Фесюк, портал Моя Жовківщина, 15/02/2013 — https://myzhovkva.com/news/579 [Архівовано 1 травня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Парнікоза, Іван. Лев Горак. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р..
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мацьковичі на порталі APOKRYF RUSKI
- Володимир Перхач. А на Засянні дзвони мовчали… 2-ге видання. — Євросвіт, 2005.--136 с. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s. 137
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |