Машинасозлар (станція метро)
Координати: 41°17′57″ пн. ш. 69°18′14″ сх. д. / 41.29917° пн. ш. 69.30389° сх. д.
| Машинасозлар | |
|---|---|
 | |
| Загальні дані | |
| Тип | Колонна трипрогінна станція мілкого закладення |
| Глибина закладення | 8 м м |
| Стара назва |
Сельмашська[1] (до 1 травня 1992), Ташсельмаш |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Довжина | 102 м |
| Дата відкриття | 7 листопада 1987 |
| Архітектор(и) | А.Оділова |
| Інженер(и)-конструктор(и) | А. Зокіров |
| Пересадка на |
А: 10, 28, 72, 148, 155; Мт: 43м, 137м |
| Виходи до |
вул. Елбек, вул. Пахлавона Махмуда Залізнична лікарня |
| Час відкриття | 5:00[2] |
| Час закриття | 0:00[2] |
 | |
| Узбекистонська лінія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Машинасозлар (узб. Mashinasozlar — Машинобудівників) — станція Узбекистонської лінії Ташкентського метрополітену. Розташована між станціями Тошкент і Дустлік.
Історія[ред. | ред. код]
Відкрита 7 листопада 1987 у складі черги Тошкент - Чкаловська (друга черга будівництва лінії). До травня 1992 називалася Ташсельмаш.
Розташування[ред. | ред. код]
Знаходиться під рогом вулиць Елбек, та Пахлавона Махмуд. Поблизу станції знаходяться: завод Ташсельмаш, борошномельний комбінат, залізнична лікарня, автовокзал Чирчизького напрямку.
Конструкція[ред. | ред. код]
Колонна трипрогінна станція мілкого закладення (глибина закладення — 8 м) з однією прямою острівною платформою та двома підземними вестибюлями.
Колійний розвиток[ред. | ред. код]
Станція без колійного розвитку.
Оздоблення[ред. | ред. код]
Архітектурно-художнє рішення станції виконано з колон і збірних залізобетонних конструкцій. Стіни підземного переходу вестибюлів прикрашені мармуром, а колони і перекриття залу прикрашені червонувато-зеленим мармуром Сайон-Шуша. Скляні електричні світильники (виконані литним способом), що встановлені в перекриттях центральної частини залу, є і в бічних стінах сходи і платформи і завершуються художньою композицією у вестибюлі (худ. В. Ган). У стелі вестибюля встановлені електричні світильники, закріплені на ребрах, які приховані алюмінієвими ґратами через що освітлення виходить розсіяним. Підлога платформового залу, вестибюлів і підземних переходів покриті гранітом.
Пересадки[ред. | ред. код]
- Автобуси: 10, 28, 72, 148, 155;
- Маршрутки: 43м, 137м
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сюжет информационной программы «Время» от 28 августа 1990 года. «Расплата». Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 7 вересня 2020.
- ↑ а б Метро Ташкента: схема, описание, фото. Карта метро Ташкента
Посилання[ред. | ред. код]
- Машинасозлар (станція метро) [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
|
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |