Машина Обербека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Машина Обербека (маятник Обербека) — лабораторний пристрій для вивчення законів динаміки обертального руху і перевірки теореми Гюйгенса — Штейнера[1]. Створив А. Обербек[de].

Опис[ред. | ред. код]

Ідеальна машина Обербека має таку конструкцію: на горизонтальну вісь насаджено втулку з двома взаємно-перпендикулярними стрижнями, що вільно обертається. До стрижнів симетрично прикріплено вантажі. До втулки приєднано шків з ободом, який слугує для намотування нитки, на якій підвішено вантаж.

Машина Обербека починає роботу з опускання під дією сили тяжіння вантажу, підвішеного на нитці. Сила натягу нитки створює крутний момент, який приводить у прискорене обертання вантажі на стрижнях.

Коли вантаж повністю опуститься, нитка, внаслідок обертання за інерцією вантажів на стрижнях, почне намотуватись на обід шківа.

На певній висоті вантаж припиняє підніматися і знову починає рухатися вниз. Внаслідок втрати механічної енергії під дією сил тертя і опору, процес опускання і піднімання вантажу повторюється з послідовним зменшенням висоти піднімання вантажу.

Внаслідок закону збереження енергії, під час роботи машини Обербека потенціальна енергія тіла в полі сили тяжіння перетворюється на кінетичну енергію обертових вантажів і на втрати енергії на подолання тертя .

тут  — момент інерції стрижнів з вантажами відносно осі обертання,  — кутова швидкість обертання при повному опусканні вантажу,  — висота повного опускання вантажу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сивухин Д. В. Общий курс физики. Механика. — М.: Наука, 1979. — Тираж 50 000 экз. — с. 191.

Посилання[ред. | ред. код]