Машина часу (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Машина часу M:
The Time Machine
Time machine.jpg
Жанр Наукова фантастика
пригоди
Режисер Саймон Веллс
Гор Вербінскі (немає в титрах)
Продюсер Девід Вальдес
Джон Логан
Волтер Ф. Паркс
Лорі Макдональд
Арнольд Лейбовіт
Сценарист Девід Дункан
Джон Логан (сценарій)
Засновано на романі Герберта Веллса
У головних
ролях
Гай Пірс
Саманта Мамба
Марк Едді
Сієнна Гіллорі
Філліда Ло
Алан Янг
Орландо Джонс
Джеремі Айронс
Композитор Клаус Баделт
Дистриб'ютор DreamWorks
Warner Bros.
Тривалість 96 хв.
Мова англійська
Країна США
Дата виходу 8 березня 2002
Кошторис $80 млн
Касові збори $123,729,176
IMDb ID 0268695
timemachine.countingdown.com

«Машина часу» (англ. The Time Machine) — американський фантастичний фільм 2002 року виробництва США, адаптація однойменного фільму 1960 року за сценарієм Девіда Дункана і романа (1895) Герберта Уеллса з тією ж назвою. Виконавчий продюсер — Арнольд Лейбовіт, режисер — Саймон Уеллс, який є правнуком оригінального автора. У фільмі знімалися — Гай Пірс, Джеремі Айронс, Орландо Джонс, Саманта Мамба, Марк Едді, Сієнна Гіллорі і Філліда Ло з Аланом Янгом у ролі камео, який також з'являвся в екранізації 1960 року.

Сюжет фільму 2002 року відбувається в Нью-Йорку замість Лондона і містить нові елементи історії, яка відсутня в оригінальному романі, в тому числі романтичну передісторію, новий сценарій руйнування цивілізації і кілька нових персонажів, таких як інтелектуальна голограма (Орландо Джонс) і лідер Морлоків (Джеремі Айронс).

«Машина часу» була номінована на премію Американської кіноакадемії за найкращий грим у 2003 році, але програла Фріді.

Сюжет[ред.ред. код]

Олександр Гартдеген — молодий науковець, який живе в Нью-Йорку кінця XIX століття і викладає в Колумбійському університеті теоретичну механіку. Одного дня Олександр призначає своїй коханій, Еммі, побачення, на якому планує зробити їй пропозицію. Йдучи на ковзанку в Центральний парк для зустрічі зі своєю нареченою, він зупиняється купити квіти, але забуває про це, зацікавившись одним з перших автомобілів, зустрінутим на вулиці.

Прогулюючись у парку з Еммою, Олександр робить їй пропозицію і дарує обручку. Але в цей момент на них нападає грабіжник з пістолетом, вимагаючи в Олександра рукавички і кишеньковий годинник. Побачивши ще й кільце на пальці в Емми, грабіжник намагається забрати його. Олександр спочатку намагався вирішити справу мирно, тепер змушений вступити в сутичку. Під час боротьби відбувається випадковий постріл, що смертельно ранить Емму, і та незабаром помирає на руках у Олександра.

Страждаючий Олександр чотири роки проводить у лабораторії і створює машину часу, за допомогою якої він має намір повернутися в минуле і врятувати Емму. Коли вчений, перемістившись на чотири роки назад, знову приходить на те саме побачення, він намагається уникнути нападу грабіжника в парку і веде Емму на вулицю. Але коли він ненадовго залишає її, щоб купити квіти, Емма знову гине — цього разу потрапивши під карету, не помітивши її через ту машину, якою колись зацікавився Олександр.

Після безлічі повернень у минуле, в той самий вечір побачення з Еммою і стільки ж спроб врятувати її від смерті, Олександр переконується: що скільки б він не повертався в минуле, Емма все так само буде гинути різними способами — її смерть неминуча. Тоді Олександр Гартдеген задається питанням: «А може, він зовсім не там шукає своє щастя?» І він, використовуючи свою машину часу, вирішує відправитися в майбутнє. Свою першу зупинку Олександр робить 24 травня 2030 року. Там він дізнається, що в прогресивному майбутньому людство планує побудувати свою першу колонію на Місяці, провівши серію термоядерних вибухів на його поверхні для створення підземних тунелів. Щоб отримати відповідь на своє питання, Олександр відвідує музей і розмовляє з голографічним фотоніком (англ. Vox), що є гідом по базі знань людства. Науковець з жалем з'ясовує, що люди XXI століття не тільки не вміють подорожувати в часі, але й не допускають такої можливості, а відносять її лише до наукової фантастики (серед найвідоміших авторів цієї творчості Олександр навіть знаходить себе, що вважався померлим).

Олександр вирішує продовжити подорож у майбутнє, але через пару секунд відчуває тряску, що означає якусь катастрофу. Він вирішує зупинитися, вже 26 серпня 2037 року. Він бачить Нью-Йоркську вулицю в слідах руйнування і з жахом дізнається, що через термоядерні вибухи, що використовуються при будівництві місячної колонії, супутник Землі сходить з орбіти, розколюється на частини і наближається до планети. Починається землетрус, Олександр встигає забратися в машину часу і запустити її. Але через трясіння він ударяється головою об елемент конструкції машини, непритомніє і випадково поміщає важіль управління в максимальне положення, машина на повному ходу забирає Олександра в майбутнє.

Олександр лише на секунду приходить до тями, щоб зупинити машину, коли циферблат показує вже 16 липня 802 701 року, а після знову непритомніє. Його виявляють і виходжують місцеві жителі, далекі нащадки людства, швидше афроамериканці чи індіанці, ніж англосакси.

Місцева дівчина (Мара) вводить Олександра в курс справи. Люди живуть в хатинах, що приліпилися, подібно ластівчиним гніздам, до обривів ущелини, і займаються полюванням і рибальством.

Мара показує Олександру уламки «старої» цивілізації (на офіційному сайті фільму вказується, що «обриви» над океаном, на яких елої побудували свої будинки, є зарослими хмарочосами стародавнього міста).

Раптово на людей нападають морлоки — жахливі, бліді, мавпоподібні істоти, що полюють на людей. Люди воліють зовсім не помічати їх існування до того моменту, поки морлоки не починають забивати їх як худобу. Ті ж, кому цього разу пощастило, — продовжують і далі робити вигляд, що нічого особливого не сталося.

Морлоки викрадають Мару. Намагаючись з'ясувати її можливе місцезнаходження, Олександр вирушає під землю, і потрапляє до Фотоніка Вокса, який, побачивши Олександра, розуміє, що все, що він говорив у свій час про машину часу, — правда. Комп'ютер Вокса нічого не забуває і зберігає в пам'яті події всіх минулих тисячоліть.

За допомогою Вокса Олександр потрапляє в підземне царство морлоків. Його беруть у полон і відводять в зал, де в клітці сидить Мара. Там він зустрічається з лідером морлоків, який розповідає Олександру про те, що морлоки є кастовим суспільством, де кожна каста є окремим (спеціально виведеним) біологічним видом. Правлячою кастою є «надрозумні» телепати. Намагаючись виправдати свої дії, лідер пояснює, що він по суті не злий — а стосовно того, що він виглядає, як демон і харчується м'ясом людей, то це лише результат природної багатотисячолітньої еволюції. Він згадує і про існування інших кланів морлоків, кожним з яких править свій телепат-воєвода. Племена ж наземних жителів — просто джерела їжі для морлоків.

Користуючись своїми телепатичними здібностями, Головний Морлок показує свою обізнаність в справах давно минулих днів — і з приводу Емми, і з приводу створення машини часу. Він пояснює Олександру, чому той ніяк не міг врятувати Емму: тільки завдяки її смерті він створив машину часу, а врятуй він її, у нього не було б причин створювати пристрій.

Машину часу Олександра морлоки забрали і принесли в своє підземелля (для дослідів). Головний Морлок пропонує Олександру відправитися геть — назад в XIX століття. Але Олександр у момент запуску машини хапає Головного Морлока за руку. Далі між ними триває бійка, в результаті якої Головний Морлок випадає за межі сфери дії машини часу і за кілька секунд старіє і гниє, розсипаючись на порох, залишаючи на шиї Олександра руки.

Олександр зупиняє машину в 635 427 810 році і бачить навколо похмуру і пустельну місцевість, заставлену тільки вежами морлоків, і групи скутих ланцюгами людей, ведених морлоками на забій. Еволюція та історія людства давно закінчилася, все зайшло в глухий кут. Земля остаточно перетворилася в Пекло.

Олександр прагне повернутися назад у той час, де залишилася Мара. У нього задум: неможливо змінити минуле, але можна змінити майбутнє. І він сповнений рішучості зробити саме це. Він повинен знищити всіх морлоків, щоб вони не вбивали і не їли людей.

Олександр повертається до Мари. Звільнивши її, він підриває машину часу. В результаті вибуху руйнуються всі підземні поселення морлоків, а Олександр з Марою встигають вискочити з підземелля морлоків і врятуватися.

Оскільки машини часу більше немає, Олександр починає жити з Марою і, користуючись знаннями комп'ютера Вокса, починає потихеньку відновлювати цивілізацію. Вокс читає по пам'яті аборигенам твори літератури, а Олександр приводить Мару на ту галявину, де стояла машина часу і де 800 тисяч років тому була його лабораторія. Глядач бачить плавну трансформацію галявини в лабораторію, де друг Олександра Девід Філбі розмовляє з літньою домогосподаркою Олександра, місіс Вотчет.

Ролі[ред.ред. код]

Виробництво[ред.ред. код]

Фільм став продуктом спільного виробництва компаній DreamWorks і Warner Bros. спільно з Arnold Leibovit Entertainment, хто отримав права на нову екранізацію оригінальної Машини часу (1960) Джорджа Пала.

Режисер Саймон Веллс є правнуком Герберта Веллса, хто написав книгу, на якій ґрунтується цей фільм.[1]

Дія фільму розгортається 18 січня 1899 року, 3 лютого 1903-го, 24 травня 2030, 26 серпня 2037, у липні 802 701, в 635 427 810 і 10 лютого 1903.[2]

Вокс був створений спочатку як робот. Проте паралельно Стівен Спілберг працює над х/ф «Штучний розум» (2001), і тому художник-постановник Олівер Шолл придумав ідею голограми.[3]

Спочатку планувалося випустити фільм у грудні 2001 року, але терміни перенесли до березня 2002-го через сцену за участю метеорних атак Нью-Йорка. Творці фільму переймалися тим, що сцена буде нагадувати про болісні спогади терактів 11 вересня 2001 року на Всесвітній торговий центр.[4]

Ідея Саймона Веллса, щоб включити лінзи Френеля для машини, походила з того, що мандрівник часу в книзі згадується як професор фізичної оптики.[5]

Номер ліцензії Вокса — 114: число, яке Стенлі Кубрик використовує в багатьох фільмах.[6]

Мову Елоїв створив Джон Логан, співпродюсер і письменник.[7]

Трейлер фільму використовує музику з х/ф Зоряна брама (1994) і т/с Зоряна Брама: ЗБ-1 (1997).[8]

У кількох кадрах в будинку Олександра можна помітити фотографію Герберта Веллса.[9]

Коли Олександр вперше зустрічається з Воксом, він запитує його про книги з подорожей по часу, і однією із запропонованих виявляється «Машина часу» Герберта Веллса. Також Вокс згадує оригінальну кінострічку «Машина часу» (1960).[10]

Зйомки[ред.ред. код]

Вступна сцена знімалася в Вассарському коледжі восени 2000 року. Студенти в сцені є фактичними студентами, професори — реальними професорами. Кілька додаткових сцен були зняті, але не ввійшли в фільм. Одна сцена з Гаєм Пірсом видалена, коли десять вассарських студентів ходили навколо університетського містечка в передній частині бібліотеки. Сцену можна подивитися на DVD.[11]

Сама машина часу на той момент була найбільшим і найдорожчим предметом, спеціально виготовленим для зйомок фільму.ref>Trivia</ref>

Гай Пірс зламав ребро під час зйомок, коли боровся з Морлоком. Пірс зробив більшу частину трюків сам, а іноді і ображався, коли йому не дозволяли цього робити.[12]

Саманта Мумба (Мара) і Омера Мумба (Кален) є братом і сестрою в реальному житті.[13]

Акторська гра Гая Пірса була настільки впевнена і стабільна, що при необхідності звук з одного дубля міг бути накладений на картинку з іншого, і при цьому вони ідеально збігалися.[14]

Джеремі Айронс (головний морлок) раніше грав Герберта Веллса в фільмі Час від часу (1992).[15]

Коли Олександр починає подорожувати в майбутнє, він спостерігає за трьома манекенами у вітрині магазину, і як їх одяг змінюється з часом. У фільмі Машина часу (1960) Джордж спостерігає також зміну одягу манекена під час своєї подорожі в часі.[16]

Cцени з Філіпом Боско в ролі Діна були вирізані в остаточному варіанті. Проте його можна побачити в трейлері фільму.[17]

Дебют Саманти Мумби.[18]

Книга, яку Вокс читає дітям-елоям в кінці фільму — «Пригоди Тома Сойєра», написана Марком Твеном і вперше опублікована в 1876 році.[19]

Після того як режисер Саймон Веллс змушений був перервати роботу над проектом через крайню перевтому, замінити його на 18 днів зйомок спеціально запросили Гора Вербінські. Саймон Веллс повернувся до своїх обов'язків на стадії пост-продакшну.[20]

Алан Янг, який грав роль Філбі в фільмі 1960 року, з'являється в камео в ролі власника квіткового магазину.[21]

Спецефекти[ред.ред. код]

Морлоки (в оповіданні напівгуманоїдні істоти, які мешкають в майбутньому) були зображені за допомогою акторів у костюмах, одягнених в аніматронні маски. Для сцен, в яких вони працюють рачки швидше, ніж можуть люди, Industrial Light & Magic створила комп'ютерні версії істот.

Сам процес подорожей в часі повністю створений комп'ютером.

Звук реву морлоків насправді бичачий.[22]

Звукова доріжка[ред.ред. код]

Партитура написана Клаусом Бадельтом.

Неточності[ред.ред. код]

На початку фільму, події якого розгортаються в 1899 році, Алекс говорить з Філбі про його листування з клерком Альбертом Ейнштейном. Проте Ейнштейн на той час був ще в школі і не ставав клерком до 1902 року.[23]

У часи Елоїв на руїнах бібліотеки досі чітко видно написи. Насправді такі різьблені фігурки були б знищені максимум після декількох сотень або, в кращому випадку, кілька тисяч років.[24]

Один з кишенькових годинників у колекції Алекса насправді швейцарського дизайну, який не був створений приблизно до 1920 року, і, таким чином, його просто не могло існувати в 1899 році.[25]

Кількість геологічних змін, які відбуваються у фільмі за 800 тис. років, занадто велика. Заледеніння та формування долини, які показані в фільмі, будуть відбуватися протягом мільйонів років, а не сотень тисяч.[26]

Критика[ред.ред. код]

Фільм отримав 29 % рейтинг на Rotten Tomatoes, ґрунтуючись на 148 відгуках критиків.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]