Маяковський Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маяковський Володимир Володимирович
Маяковский Владимир Владимирович
Majakovszkij.jpg
Дата народження 7 (19) липня 1893(1893-07-19)
Місце народження Багдаді (Багдаті), Кутаїська губернія, російська імперія
Дата смерті 14 квітня 1930(1930-04-14) (36 років)
Місце смерті Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Мова творів російська мова
Рід діяльності поет, публіцист, драматург
Роки активності: 19121930
Жанр російський футуризм, кубофутуризм
Нагороди:
Премія Ленінського комсомолу
Автограф: Автограф
Сайт: vmayakovsky.ru
v-v-mayakovsky.ru
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Володи́мирович Маяко́вський (рос. Владимир Владимирович Маяковский; * 7 (19) липня 1893(18930719), село Багдаді (Багдаті), Кутаїська губернія, Грузія — † 14 квітня 1930, Москва) — російський радянський поет, публіцист, драматург та громадський діяч українського походження[1].

Ранні роки[ред.ред. код]

В. В. Маяковський народився у селі Багдаді (Багдаті), Грузія, у родині був останньою третьою дитиною. Батько — дворянин, служив лісничим, предки були — з козаків Запорізької Січі. Мати, Олександра Олексіївна, походила із роду Кубанських козаків. Хоча у школі та із друзями хлопчик спілкувався грузинською, вдома всі один до одного звертались лише російською. 1902 року Володимир вступає до Кутаїської гімназії. Після смерті батька 1906 року Маяковський разом із матір'ю та сестрами переїздить до Москви. Там він вступає до школи № 91 і навчається у одному класі із братом Бориса Пастернака Шурою.

Ще у віці 14 років (1907 року) Маяковський вперше взяв участь у соціалістичній демонстрації у Кутаїсі. У Москві ж юнак ще більше захоплюється ідеями марксизму. Коли у 1908 року його відраховують із гімназії через неспроможність матері далі сплачувати за навчання, він радо пристає до революційної діяльності. Того ж 1908 року вступає до РСДРП, його тричі заарештовують та Маяковський уникає покарання через неповноліття. Перші вірші Маяковський написав саме під час ув'язнення у Бутирській в'язниці 1909 року. У 1911 р. він вступає до Московського училища мистецтва, де знайомиться із членами Російського футуристичного руху. Стає лідером групи «Гілея». Після знайомства із Давидом Бурлюком, входить у коло поетів та зближується із кубофутуристами.

Літературне життя[ред.ред. код]

Перший опублікований вірш «Ніч» Маяковського увійшов до футуристичної збірки «Ляпас суспільному смаку» 1912 року. 1913 р. поет звертається до драматургії і створює трагедію «Володимир Маяковський», сам ставить її та виконує головну роль.

1914 р. через активну політичну діяльність Маяковського та Бурлюка виключили із Московського училища мистецтв. У мистецькому розвитку поета тепер з'явився новий напрямок на відображення реалій напередодні революції, що оформилось у поемі «Облако в штанах» рос.  Над нею автор працював протягом двох років 1914—1915. Вона стала чи не найголовнішим твором Маяковського, що одночасно змальовував палкі теми кохання, революції, релігії, мистецтва. Вона дозволила заявити Маяковському про себе не тільки на всю Росію, але й на весь світ. Поет навмисне використовував у поемі мову вулиць та довгі конструкції аби викрити зідеалізовані та зромантизовані поняття поезії.

Ліля Брік та В. Маяковський

Влітку 1915 р. Маяковський закохався у заміжню жінку — Лілю Брік[2]. Саме їй присвячено поему «Флейта-позвоночник» укр. Сопілка-хребет Чоловіком Лілі був видавець поета — Осип Брік. Кохання, поруч із враженнями від революції та війни, дуже вплинули на поезію Маяковського наступних років. Поема «Война и мир» укр. Війна та мир 1916 р. змалювала жахи Першої світової війни та поема «Человек» укр. Людинає вираженням болю, що спричиняє кохання.

Впродовж 1915—1917 рр. Маяковський працював креслярем у Петроградському військовому автомобільному училищі. На початку революції він був у Смольному. Там він став свідком Жовтневої революції. Повернувшись до Москви, він працює у Російському телеграфному агентстві (РОСТА), створює тексти та власне графіку для агітпроп плакатів.

1919 р. вийшла поема «150 000 000» — гімн світової революції

Пам'ятник поету на Новодівичому цвинтарі

У незрілому мистецькому колі Радянського Союзу, що тільки зароджувався, Маяковський був солідною фігурою. Він навіть мав привілей вільно пересуватися світом, подорожував Британією, Німеччиною, Латвією, Сполученими Штатами, Мексикою, Кубою, що відобразилось у роботі «Мое открытие Америки» рос.  1925 р.

Під час лекцій у Сполучених штатах Маяковський познайомився із Еллі Джонз, яка пізніше народить йому доньку. Та про це поет дізнається набагато пізніше, у 1929 р., коли пара таємно зустрілась на півдні Франції, адже свої стосунки вони мали тримати у таємниці. Наприкінці 1920-х Маяковський закохався у Тетяну Яковлеву, їй він присвятив «Лист Тетяні Яковлевій» 1928 р.

Щодо творчості, у ці роки поет активно співпрацює із «Известиями» рос.  та «Комсомольською правдою», друкується у журналах «Новый мир», «Молодая гвардия», «Огонёк», «Крокодил», «Красная нива» та ін. Працював також у агітці та рекламі, за що його жорстко критикували Пастернак, Катаєв та Свєтлов. 1923 р. організував ЛЕФ (від рос.  — «Левый фронт»), випускав журнал «ЛЕФ». Але влітку 1928 р. розчарувався у Лефі та залишив його.

Сатиричні п'єси «Клоп» (1928), «Баня» (1929) були поставлені Мейерхольдом. У 1929 р. Маяковський організував групу «Реф», але вже у лютому 1930 вийшов із неї, вступив до РАПП.

Поступово Маяковський потрапив у літературну, а далі й ідеологічну ізоляцію. Його п'єси були зняті з постановок, йому було відмовлено у в'їздних візах до Парижа (на побачення з коханою, російською емігранткою Тетяною Яковлевою), його не визнавали ні колишні колеги з ЛіФу, ні нові з РАППу, а виставку Маяковського «20 років роботи» проігнорували і партійні чиновники, і впливові літератори. Драматизм становища поета ще більше ускладнили його стосунки з Веронікою Полонською, котра нібито й кохала поета, але відмовлялася залишити заради нього чоловіка. Усе це спричинило глибоку душевну кризу, наслідком якої стало самогубство Маяковського. Він вистрілив собі в серце, залишивши знамениту посмертну записку: Все, як кажуть, «інцидент поперчений», об побут розбився любові баркас. Життя, сподіваюсь з тобою ми квити, до біса рахунки мук, болей й образ. Щасливо залишатися.

Кінематограф[ред.ред. код]

1914 рік - «Драма в кабаре футуристів № 13». Маяковський виконав у картині «демонічну» роль.

1918 р. Маяковський написав сценарій до фільму «Народжений не задля грошей» рос. «Не для денег рождённый» за мотивами роману Джека Лондона «Мартин Іден». Поет сам зіграв головну роль Івана Нова. На жаль, не збереглось жодної копії фільму.

1918 рік - «Закута фільмою» рос. «Закованная фильмой». Зберігся фрагмент першої частини (за участю Маяковського).

Також 1918 р. Маяковський знявся в головній ролі експериментального фільму рос. «Барышня и хулиган» за сценарієм самого Маяковського. Через 50 років сценарій не залишився забутим. 1970 року вийшов телефільм-балет «Барышня и хулиган» на основі сценарію 1918 року.

1928 рік - «Октябрюхов і Декабрюхов». Сценарій цієї ексцентричної комедії був написаний Володимиром Маяковським до десятиріччя Жовтневої революції.

1928 рік - «Три кімнати з кухнею». За мотивами сценарію В. В. Маяковського «Як ся маєте?» рос. «Как поживаете?».

1955 рік - «Вони знали Маяковського», історико-революційний фільм режисера Миколи Петрова, Ленінградська студія кінохроніки.

1958 рік - «Маяковський починався так». Фільм-біографія за мотивами автобіографічної повісті Маяковського «Я сам». У ролі Маяковського -Родах Челідзе. Грузія-фільм.

1962 рік - «Літаючий пролетар», мультфільм за мотивами однойменної поеми.

1962 рік - «Баня», мультфільм за мотивами однойменної п'єси.

1970 рік - «Панночка і хуліган», телефільм-балет на основі сценарію 1918 року режисера Аполлінарія Дудко.

1975 року - «Маяковський сміється, або Клоп-75». Фільм-колаж режисера Сергія Юткевича, що був знятий за п'єсою «Клоп» і сценарієм «Забудь про камін» Володимира Маяковського.

1977 року - «Вперед, час!». Мультфільм за мотивами віршів Володимира Маяковського.

Маяковському присвячений цілий ряд фільмів, таких як "Світло над Росією", "Вони знали Маяковського", "Маяковський починався так" та інші.

Після смерті поета[ред.ред. код]

1930 року селище Багдаді (Багдаті), батьківщина поета, було перейменовано на Маяковскі.

Після смерті Сталіна поширились чутки, що Маяковський не закінчив життя самогубством, а був вбитий за наказом Сталіна, однак жодних доказів не було встановлено. Продовж 1990 років, коли було знято гриф «Таємно» з багатьох документів КДБ, була надія відшукати будь-які нові факти, що могли б пролити світло.

Власне після смерті поета постійно звинувачували у пресі як «формаліста», протиставляли його визнаним «пролетарським поетам», як наприклад, Дем'ян Бєдний. Коли ж 1935 р. Ліля Брік написала Сталіну про це, він зробив помітку на її листі:

«Товаришу Єжов, прийміть до уваги лист Брік. Маяковський — все ще найкращий та найталановитіший поет нашої Радянської епохи. Байдужість до його творчої спадщини є злочином. На мою думку, скарги Брік цілком виправдані…» Джерело: Мемуари Василя Катаняна, с. 112

Ці слова офіційно «канонізували» Маяковського. Спадкоємця у російській літературі у великого поета не було, його стиль так ніколи не було добре проаналізовано та розвинуто. Маяковський був видатним футуристом, саме під його впливом у Литві сформувався рух «Чотири вітри». Також він значно вплинув на письменника Валентина Катаєва.

Відома фраза «Ленін живе, жив і буде жити» походить з елегії Маяковського «Володимир Ілліч Ленін».

Адреси у Санкт-Петербурзі[ред.ред. код]

  • 19151918 — квартира Осипа та Лілі Брік, вулиця Жуковського, 7, кв. 42
  • 1918березень 1919 — прибутковий будинок, Надеждинська вулиця, 52, кв. 9
  • грудень 1920 — ДИСК, проспект 25-го Жовтня, 15
  • 19241928 — готель «Європейський», вулиця Ракова, 7.

Маяковський та Україна[ред.ред. код]

У 1912—1914 pоках Маяковський тричі відвідав Україну, а у 1924-1930 роках - щороку. Тут він виступав у цілому ряді міст. Відвідав Київ, де виступав із літературними концертами у 1913, 1914, 1924 та згодом присвятив столиці України вірш «Київ» (1924, надрукований у газеті «Пролетарская правда» (укр. Пролетарська правда)). Зараз у Києві іменем Маяковського названо проспект на Троєщині.

Ставлення до України Маяковський висловлював по-різному. То виступає з великою симпатією до України та її мови (вірш «Долг Украине» (укр. Борг Україні, 1926)[3] у якому висловлюється проти зневажливого ставлення росіян до української мови та використав фразу, що згодом стала крилатою "товаришу москалю, на Україну жарти на скаль"). То подеколи виступає з виявами російського великодержавного шовінізму (вірш «Нашому юношеству», (укр. Нашому юнацтву, 1927) у якому негативно зобразив українців, назвавши хохлами)[4]

Володимир Маяковський
Нашому юнацтву (уривок, 1927)

От якось,
заклопотаний безліччю справ,
забув я готель,
де ночую.
Адресу по-руськи
в хохла я спитав.
Хохол відповів:
"не чую".
Коли ж науковій
віддаються темі,
їм
в російській мові завузько;

— Переклад з російської: Микола Бажан"[5]

Переклади українською[ред.ред. код]

Твори Маяковського перекладали українською мовою М.Семенко, М.Вороний, Микола Бажан, П.Воронько, С.Голованівський, Є.Дроб’язко, Р.Лубківський, Л.Первомайський, Л.Дмитерко Д.Павличко, О.Астаф'єв, А.Гризун, І.Яворський, М.Лукаш тощо.[6]

Поема "Володимир Ілліч Ленін"
  • Володимир Маяковський. Володимир Ілліч Ленін.. Переклад з російської: ? Київ: ДВОУ : Література і мистецтво, 1931. 100 с.
  • Володимир Маяковський. Володимир Ілліч Ленін: поема. Переклад з російської: ?. Київ-Одеса: Молодий більшовик, 1939. 94 с.
  • Володимир Маяковський. Володимир Ілліч Ленін: поема. Переклад з російської: ?. Київ: Молодь, 1949 . 79 с.
  • Володимир Маяковський. Володимир Ілліч Ленін: поема. Переклад з російської: ?. Київ : Дніпро, 1969. 133 с.
Збірка "На ввесь голос"
  • Володимир Маяковський. На ввесь голос: вибрані поеми. Переклад з російської: ? 1930. 32 с.
  • Володимир Маяковський. На ввесь голос: вибрані поезії. Переклад з російської: ? Київ: Держлітвидав України. 1946. 35 с.
  • Володимир Маяковський. На ввесь голос: вірші та поеми. Переклад з російської: ? Київ: Молодь, 1969. 287 с.
Різні збірки віршів
  • Володимир Маяковський. Комсомольська: збірка віршів. . Переклад з російської: ? Київ: Молодий більшовик, 1931. 95 с
  • Володимир Маяковський. Вибране. Переклад з російської: ? Київ: Молодий більшовик, 1936. 223 с.
  • Володимир Маяковський. Вибране. 1914-1930. Переклад з російської: М. Бажан та інші; за редакцією Миколи Бажана Київ: Держлітвидав УРСР, 1940. 369 стор.
  • Володимир Маяковський. Вибрані вірші. Переклад з російської: ? Харків: Держлітвидав, 1940. 126 с.
  • Володимир Маяковський. Вибране. Переклад з російської: Микола Бажан та інші; за редакціїю Миколи Бажана. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1949. 332 стор.
  • Володимир Маяковський. 150 000 000. Переклад з російської: ?. Київ : Держлітвидав України, 1951. 57 с.
  • Володимир Маяковський. Вибрані твори у 3 томах. Київ : Держлітвидав України, 1953
    • Том 1: Вірші. Переклад з російської: ?. 487 с.
    • Том 2: Поеми. Переклад з російської: Микола Бажан та інші; за редакціїю Миколи Бажана. 376 с.
    • Том 3: П'єси, нариси, статті. Переклад з російської: ?. 375 с.
  • Володимир Маяковський. Два опіуми. Переклад з російської: ?. Київ : Держлітвидав України, 1955. 49 с.
  • Володимир Маяковський. Два опіуми. Переклад з російської: ?. Київ : Держлітвидав України, 1957. 17 с.
  • Володимир Маяковський. Про Теклю, Якилину, корову та бога. Переклад з російської: ? Київ : Держлітвидав України, 1957. 21 с.
  • Володимир Маяковський. Поезії. Переклад з російської: ?. Київ: Дніпро, 1973. 167 с.
  • Володимир Маяковський. Борг Україні. // В книзі: Слов'янська ліра. К., 1983.
  • Володимир Маяковський. Ніч; Ранок; Порт; Чи змогли б ви?; Вивіскам; Від утоми; Пеклище міста; Нате!; А однак!; Мерзота. Переклад з російської: Володимир Вакуленко. Київ: Журанл "Всесвіт". 2012. № 11 - 12. С. 10 - 15

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бебутов, Г. В. Гимназия; Лицом к лицу: о Маяковском. — Тбилиси: Мерани, 1977, С.8, 235 (рос.)
  2. Велигжанина Анна, «Лиля Брик заставила Маяковского отказаться от дочери и разлучила с невестой», сайт «Комсомольська правда» (рос.)
  3. українською вірш перекладали Леонід Первомайський, Роман Лубківський, Володимир Коломієць та Дмитро Павличко
  4. Маяковський Володимир Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  5. Володимир Маяковський - Нашому юнацтву- е-бібліотека Ukrcenter
  6. Коломієць Л.В. Український поетичний переклад 1920-30-х років: огляд окремиї видань // Мовні і концепт. картини сві­ту. 2011. Вип. 38

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]