Маяковський Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маяковський Володимир Володимирович
Маяковский Владимир Владимирович
Majakovszkij.jpg
Дата народження 7 (19) липня 1893(1893-07-19)
Місце народження Багдаді (Багдаті), Кутаїська губернія, російська імперія
Дата смерті 14 квітня 1930(1930-04-14) (36 років)
Місце смерті Москва
Громадянство СРСР СРСР
Рід діяльності поет, публіцист, драматург
Роки активності: 19121930
Напрямок футуризм, кубофутуризм
Автограф: Автограф

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Володи́мирович Маяко́вський (рос. Владимир Владимирович Маяковский; * 7 (19) липня 1893(18930719), село Багдаді (Багдаті), Кутаїська губернія, Грузія — † 14 квітня 1930, Москва) — російський радянський поет українського походження[1], публіцист, драматург і громадський діяч.

Ранні роки[ред.ред. код]

В. В. Маяковський народився у селі Багдаді (Багдаті), Грузія, у родині був останньою третьою дитиною. Батько — дворянин, служив лісничим, предки були — з козаків Запорізької Січі. Мати, Олександра Олексіївна, походила із роду Кубанських козаків. Хоча у школі та із друзями хлопчик спілкувався грузинською, вдома всі один до одного звертались лише російською. 1902 року Володимир вступає до Кутаїської гімназії. Після смерті батька 1906 року Маяковський разом із матір'ю та сестрами переїздить до Москви. Там він вступає до школи № 91 і навчається у одному класі із братом Бориса Пастернака Шурою.

Ще у віці 14 років (1907 року) Маяковський вперше взяв участь у соціалістичній демонстрації у Кутаїсі. У Москві ж юнак ще більше захоплюється ідеями марксизму. Коли у 1908 року його відраховують із гімназії через неспроможність матері далі сплачувати за навчання, він радо пристає до революційної діяльності. Того ж 1908 року вступає до РСДРП, його тричі заарештовують та Маяковський уникає покарання через неповнолітність. Перші вірші Маяковський написав саме під час ув'язнення у Бутирській в'язниці 1909 року. У 1911 р. він вступає до Московського училища мистецтва, де знайомиться із членами Російського футуристичного руху. Стає лідером групи «Гілея». Після знайомства із Давидом Бурлюком, входить у коло поетів та зближується із кубофутуристами.

Літературне життя[ред.ред. код]

Перший опублікований вірш «Ніч» Маяковського увійшов до футуристичної збірки «Ляпас суспільному смаку» 1912 року. 1913 р. поет звертається до драматургії і створює трагедію «Володимир Маяковський», сам ставить її та виконує головну роль.

1914 р. через активну політичну діяльність Маяковського та Бурлюка виключили із Московського училища мистецтв. У мистецькому розвитку поета тепер з'явився новий напрямок на відображення реалій напередодні революції, що оформилось у поемі «Облако в штанах» рос.  Над нею автор працював протягом двох років 1914—1915. Вона стала чи не найголовнішим твором Маяковського, що одночасно змальовував палкі теми кохання, революції, релігії, мистецтва. Вона дозволила заявити Маяковському про себе не тільки на всю Росію, але й на весь світ. Поет навмисне використовував у поемі мову вулиць та довгі конструкції аби викрити зідеалізовані та зромантизовані поняття поезії:

                   ...«Нежные!
                   Вы любовь на скрипки ложите.
                   Любовь на литавры ложит грубый.
                   А себя, как я, вывернуть не можете,
                   чтобы были одни сплошные губы!

Приходите учиться - из гостиной батистовая, чинная чиновница ангельской лиги.

И которая губы спокойно перелистывает, как кухарка страницы поваренной книги»...
Ліля Брік та В. Маяковський

Влітку 1915 р. Маяковський закохався у заміжню жінку — Лілю Брік[2]. Саме їй присвячено поему «Флейта-позвоночник» рос.  Чоловіком Лілі був видавець поета — Осип Брік. Кохання, поруч із враженнями від революції та війни, дуже вплинули на поезію Маяковського наступних років. Поема «Война и мир» рос.  1916 р. змалювала жахи Першої світової війни та поема «Человек» рос.  — насправді вони є вираженням болю, що спричиняє кохання:

                      ...«Звенящей болью любовь замоля,
                      душой
                      иное шествие чающий,
                      слышу
                      твое, земля:
                      "Ныне отпущаеши!"»...

Власне, впродовж 1915—1917 рр. Маяковський працював креслярем у Петроградському військовому автомобільному училищі. На початку революції він був у Смольному. Там він став свідком Жовтневої революції. Повернувшись до Москви, він працює у Російському телеграфному агентстві (РОСТА), створює тексти та власне графіку для агітпроп плакатів.

1919 р. вийшла поема «150 000 000» — гімн світової революції:

                   -----------------------------------------
                   | 30 "ВСЕМ!                             |
                   |           ВСЕМ!                       |
                   |                 ВСЕМ!                 |
                   |    Всем,                              |
                   |    кто больше не может!               |
                   |    Вместе                             |
                   |    выйдите                            |
                   |    и идите!"                          |
                   |                          (подписи):   |
                   |    МЕСТЬ - ЦЕРЕМОНИЙМЕЙСТЕР.          |
                   | 40 ГОЛОД - РАСПОРЯДИТЕЛЬ.             |
                   |    ШТЫК.                              |
                   |    БРАУНИНГ.                          |
                   |    БОМБА.                             |
                   |           (три                        |
                   |                подписи:               |
                   |                         секретари).   |
                   -----------------------------------------
Пам'ятник поету на Новодівичому цвинтарі

У незрілому мистецькому колі Радянського Союзу, що тільки зароджувався, Маяковський був солідною фігурою. Він навіть мав привілей вільно пересуватися світом, подорожував Британією, Німеччиною, Латвією, Сполученими Штатами, Мексикою, Кубою, що відобразилось у роботі «Мое открытие Америки» рос.  1925 р.

Під час лекцій у Сполучених штатах Маяковський познайомився із Еллі Джонз, яка пізніше народить йому доньку. Та про це поет дізнається набагато пізніше, у 1929 р., коли пара таємно зустрілась на півдні Франції, адже свої стосунки вони мали тримати у таємниці. Наприкінці 1920-х Маяковський закохався у Тетяну Яковлеву, їй він присвятив «Лист Тетяні Яковлевій» 1928 р.

Щодо творчості, у ці роки поет активно співпрацює із «Известиями» рос.  та «Комсомольською правдою», друкується у журналах «Новый мир», «Молодая гвардия», «Огонёк», «Крокодил», «Красная нива» та ін. Працював також у агітці та рекламі, за що його жорстко критикували Пастернак, Катаєв та Свєтлов. 1923 р. організував ЛЕФ (від рос.  — «Левый фронт»), випускав журнал «ЛЕФ». Але влітку 1928 р. розчарувався у Лефі та залишив його.

Сатиричні п'єси «Клоп» (1928), «Баня» (1929) були поставлені Мейерхольдом. У 1929 р. Маяковський організував групу «Реф», але вже у лютому 1930 вийшов із неї, вступив до РАПП.

Поступово Маяковський потрапив у літературну, а далі й ідеологічну ізоляцію. Його п'єси були зняті з постановок, йому було відмовлено у в'їздних візах до Парижа (на побачення з коханою, російською емігранткою Тетяною Яковлевою), його не визнавали ні колишні колеги з ЛіФу, ні нові з РАППу, а виставку Маяковського «20 років роботи» проігнорували і партійні чиновники, і впливові літератори. Драматизм становища поета ще більше ускладнили його стосунки з Веронікою Полонською, котра нібито й кохала поета, але відмовлялася залишити заради нього чоловіка. Усе це спричинило глибоку душевну кризу, наслідком якої стало самогубство Маяковського. Він вистрілив собі в серце, залишивши знамениту посмертну записку: Все, як кажуть, «інцидент поперчений», об побут розбився любові баркас. Життя, сподіваюсь з тобою ми квити, до біса рахунки мук, болей й образ. Щасливо залишатися.

Кінематограф[ред.ред. код]

1914 рік - «Драма в кабаре футуристів № 13». Маяковський виконав у картині «демонічну» роль.

1918 р. Маяковський написав сценарій до фільму «Народжений не задля грошей» рос. «Не для денег рождённый» за мотивами роману Джека Лондона «Мартин Іден». Поет сам зіграв головну роль Івана Нова. На жаль, не збереглось жодної копії фільму.

1918 рік - «Закута фільмою» рос. «Закованная фильмой». Зберігся фрагмент першої частини (за участю Маяковського).

Також 1918 р. Маяковський знявся в головній ролі експериментального фільму рос. «Барышня и хулиган» за сценарієм самого Маяковського. Через 50 років сценарій не залишився забутим. 1970 року вийшов телефільм-балет «Барышня и хулиган» на основі сценарію 1918 року.

1928 рік - «Октябрюхов і Декабрюхов». Сценарій цієї ексцентричної комедії був написаний Володимиром Маяковським до десятиріччя Жовтневої революції.

1928 рік - «Три кімнати з кухнею». За мотивами сценарію В. В. Маяковського «Як ся маєте?» рос. «Как поживаете?».

1955 рік - «Вони знали Маяковського», історико-революційний фільм режисера Миколи Петрова, Ленінградська студія кінохроніки.

1958 рік - «Маяковський починався так». Фільм-біографія за мотивами автобіографічної повісті Маяковського «Я сам». У ролі Маяковського -Родах Челідзе. Грузія-фільм.

1962 рік - «Літаючий пролетар», мультфільм за мотивами однойменної поеми.

1962 рік - «Баня», мультфільм за мотивами однойменної п'єси.

1970 рік - «Панночка і хуліган», телефільм-балет на основі сценарію 1918 року режисера Аполлінарія Дудко.

1975 року - «Маяковський сміється, або Клоп-75». Фільм-колаж режисера Сергія Юткевича, що був знятий за п'єсою «Клоп» і сценарієм «Забудь про камін» Володимира Маяковського.

1977 року - «Вперед, час!». Мультфільм за мотивами віршів Володимира Маяковського.

Маяковському присвячений цілий ряд фільмів, таких як "Світло над Росією", "Вони знали Маяковського", "Маяковський починався так" та інші.

Після смерті поета[ред.ред. код]

1930 року селище Багдаді (Багдаті), батьківщина поета, було перейменовано на Маяковскі.

Після смерті Сталіна, поширились чутки, що Маяковський не закінчив життя самогубством, а був вбитий за наказом Сталіна, однак жодних доказів не було встановлено. Продовж 1990 років, коли було знято гриф «Таємно» з багатьох документів КДБ, була надія відшукати будь-які нові факти, що могли б пролити світло.

Власне після смерті поета постійно звинувачували у пресі як «формаліста», протиставляли його визнаним «пролетарським поетам», як наприклад, Дем'ян Бєдний. Коли ж 1935 р. Ліля Брік написала Сталіну про це, він зробив помітку на її листі:

«Товаришу Єжов, прийміть до уваги лист Брік. Маяковський — все ще найкращий та найталановитіший поет нашої Радянської епохи. Байдужість до його творчої спадщини є злочином. На мою думку, скарги Брік цілком виправдані…» Джерело: Мемуари Василя Катаняна, с. 112

Ці слова офіційно «канонізували» Маяковського. Спадкоємця у російській літературі у великого поета не було, його стиль так ніколи не було добре проаналізовано та розвинуто. Проте Маяковський був видатним футуристом, саме під його впливом у Литві сформувався рух «Чотири вітри». Також він значно вплинув на письменника Валентина Катаєва.

Знаменита фраза «Ленін живе, жив і буде жити» походить з елегії Маяковського «Володимир Ілліч Ленін».

Маяковський та Україна[ред.ред. код]

У 1912—1914 pp. Маяковський тричі відвідав Україну, а з 1924 — щороку. Тут він виступав у цілому ряді міст, оспівав столицю (вірш «Київ», 1924). присвятив Україні теплі рядки у віршах «Борг Україні» (1926), «Нашому юнацтву» (1927), «Три тисячі і три сестри» (1928) й ін. Відвідав Київ, де виступав із літературними концертами у 1913, 1914, 1924. Присвятив місту поезію «Київ» (опублікована 1924 у газеті «Пролетарская правда»).


Я 

адрес 

по-русски 

спросил у хохла, 

хохол отвечал: 

- Нэ чую? - 

Когда ж переходят 

к научной теме, 

им

рамки русского 

узки;

с Тифлисской 

Казанская академия переписывается по-французски. 

И я 

Париж люблю сверх мер 

(красивы бульвары ночью!). 

Ну, мало ли что -

Бодлер, Маларме

и этакое прочее! 

Но нам ли,

шагавшим в огне и воде годами

борьбой прожжёнными, растить

на смену себе

бульвардье французистыми пижонами!

Используй, 

кто был безъязык и гол,  

свободу Советской власти. 

Ищите свой корень 

и свой глагол,

во тьму филологии влазьте.

Смотрите на жизнь 

без очков и шор, 

глазами жадными цапайте 

все то, 

что у вашей земли хорошо 

и что хорошо на Западе. 

Но нету места 

злобы мазку, 

не мажьте красные души! 

Товарищи юноши, 

взгляд - на Москву, 

на русский вострите уши! 

Да будь я 

и негром преклонных годов 

и то, без унынья и лени, 

я русский бы выучил 

только за то, 

что им 

разговаривал Ленин. 

Когда 

Октябрь орудийных бурь 

по улицам кровью лился, 

я знаю,

в Москве решали судьбу 

и Киевов 

и Тифлисов. 

Победу своими 

телами кормя, 

на пушки 

пушки разинув, 

бок о бок дрались 

дружины армян, 

украинцев, 

русских, 

грузинов.

В Києві іменем Маяковського названо проспект на Троєщині.

У 1926 році написав вірш «Долг Украине», у якому висловив захоплення звучанням української мови.

Наступного року у вірші «Нашему юношеству» так написав про своє походження:1915 — готель «Європейський», Італійська вулиця, 7

Адреси у Санкт-Петербурзі[ред.ред. код]

  • 19151918 — квартира Осипа та Лілі Брік, вулиця Жуковського, 7, кв. 42
  • 1918березень 1919 — прибутковий будинок, Надеждинська вулиця, 52, кв. 9
  • грудень 1920 — ДИСК, проспект 25-го Жовтня, 15
  • 19241928 — готель «Європейський», вулиця Ракова, 7.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бебутов, Г. В. Гимназия; Лицом к лицу: о Маяковском. — Тбилиси: Мерани, 1977, С.8, 235
  2. Велигжанина Анна, «Лиля Брик заставила Маяковского отказаться от дочери и разлучила с невестой», сайт «Комсомольська правда» (рос.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]