Маячення стосунку
Маячення стосунку — вид маячення, в разі якого хворий вважає індиферентні для себе події такими, що стосуються безпосередньо його. Те, що відбувається довкола хворого, набуває подвійного змісту та особливого значення.
Маячні ідеї стосунку найчастіше трапляються при шизофренії та є її найчастішим симптомом.[1] Також маячення стосунку є симптомом маячного розладу, біполярного розладу (в стадії манії) та шизотипового розладу особистості.
Нейробіологія[ред. | ред. код]
2011 року канадські вчені провели дослідження, що охопило 18 хворих шизофренією з виразним маяченням стосунку та 17 здорових осіб. Під час вивчення досліджуваного, що перебував у МРТ-сканері, ознайомлювали з низкою неоднозначних речень та запитували, чи відчуває він, що речення були написані саме про нього. Використовувались як загальні (неперсоналізовані), так і індивідуально підібрані запитання для індукування ідей стосунку.
Результати дослідження показали в осіб із маяченням стосунку підвищену активність серединних кіркових структур (СКС), лімбічної системи, смугастого тіла, а також зниження диференціяції між самостосовною та несамостосовною інформацією.[1]
Класифікація[ред. | ред. код]
Дослідження зі застосуванням методу факторного аналізу показало існування двох видів маячення стосунку: комунікаційне й спостережне.[2]
- При комунікаційному маяченні стосунку хворий вірить, що інші люди позаочі чи невербально говорять про нього.[3]
- При спостережному маяченні стосунку можлива наявність ідей переслідування та галюцинацій.[2]
Характеристика[ред. | ред. код]
При маяченні стосунку хворий може бути впевненим в поганому ставленні до себе з боку людей його оточення, що засуджують його, насміхається з нього, «переморгується», глузливо посміхаються. Це і стає причиною усамітнення хворого, уникання ним громадських місць та транспорту, де він особливо гостро відчуває недоброзичливе до себе ставлення.[4]
Дослідження не виявили наявність упередження поспішних висновків при маяченні стосунку.[5]
Діагностика[ред. | ред. код]
Для діагностики маячення стосунку може застосовуватись Інтерв'ю-шкала ідей стосунку (ІШІС; англ. Ideas of Reference Interview Scale). ІШІС є 15-пунктною напівструктурованою шкалою для оцінювання самостосовного досвіду.[6][7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Menon, Mahesh; Schmitz, Taylor W.; Anderson, Adam K.; Graff, Ariel; Korostil, Michele; Mamo, David; Gerretsen, Philip; Addington, Jean; Remington, Gary (15 грудня 2011). Exploring the Neural Correlates of Delusions of Reference. Biological Psychiatry (англ.). Т. 70, № 12. с. 1127—1133. doi:10.1016/j.biopsych.2011.05.037. ISSN 0006-3223. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ а б Startup, Mike; Startup, Sue (15 листопада 2005). On two kinds of delusion of reference. Psychiatry Research (англ.). Т. 137, № 1. с. 87—92. doi:10.1016/j.psychres.2005.07.007. ISSN 0165-1781. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Startup, Mike; Bucci, Sandra; Langdon, Robyn (1 березня 2009). Delusions of reference: A new theoretical model. Cognitive Neuropsychiatry. Т. 14, № 2. с. 110—126. doi:10.1080/13546800902864229. ISSN 1354-6805. PMID 19370435. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ В. В. Марилов. Общая психопатология. — М. : «Academia», 2002. — С. 29. — 224 с. — ISBN 5-7695-0838-8.
- ↑ Menon, M.; Addington, J.; Remington, G. (1 лютого 2013). Examining cognitive biases in patients with delusions of reference. European Psychiatry (англ.). Т. 28, № 2. с. 71—73. doi:10.1016/j.eurpsy.2011.03.005. ISSN 0924-9338. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Wong, Gloria H. Y.; Hui, Christy L. M.; Tang, Jennifer Y. M.; Chiu, Cindy P. Y.; Lam, May M. L.; Chan, Sherry K. W.; Chang, W. C.; Chen, Eric Y. H. (1 березня 2012). Screening and assessing ideas and delusions of reference using a semi-structured interview scale: A validation study of the Ideas of Reference Interview Scale (IRIS) in early psychosis patients. Schizophrenia Research (англ.). Т. 135, № 1. с. 158—163. doi:10.1016/j.schres.2011.12.006. ISSN 0920-9964. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ OHBM. ww5.aievolution.com. Процитовано 22 лютого 2020.[недоступне посилання]
Література[ред. | ред. код]
- Гавенко В.Л., Бітенський В.С. та ін. Психіатрія і наркологія. — Київ : Медицина, 2015. — С. 75. — ISBN 978-617-505-422-2.