Мгеладзе Акакій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акакій Мгеладзе
груз. აკაკი მგელაძე


Прапор
Перший секретар ЦК КП Грузії
27 березня 1952 — 14 квітня 1953
Попередник: Кандид Чарквіані
Наступник: Олександр Мірцхулава
 
Партія: ВКП(б)1932)
Народження: 1910(1910)
Кутаїська губернія, Російська імперія
Смерть: 1980(1980)
Грузинська РСР, СРСР
Національність: грузин
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»

Ака́кій Іва́нович Мгела́дзе (груз. აკაკი მგელაძე, * 1910, Кутаїська губернія, Російська імперія — † 1980, Грузинська РСР, СРСР) — радянський партійний діяч, перший секретар ЦК КП Грузинської РСР, член ЦК КПРС.

Життєпис[ред. | ред. код]

Член ВЛКСМ з 1927 року. Член ВКП(б) з 1932.

З 1930 до 1934 року був завідувачем організаційного відділу Гудаутського райкому ЛКСМ ГРСР, масово-економічного відділу Абхазького обкому ЛКСМ, організаційного відділу, другим секретарем Абхазького обкому ЛКСМ, першим секретарем Абхазького обкому.

З 1934 до 1937 року — перший секретар ЦК Комсомолу Грузії. З 1937 до 1938 — завідувач молодіжного відділу ЦК ВЛКСМ.

Восени 1938 року перебував під домашнім арештом.

У 1938—1942 обіймав посаду управляючого трестом «Грузнафта».

У 1942—1943 — військовий комісар управління тилу Закавказького фронту, старший батальйонний комісар, заступник начальника тилу Закфронту у званні підполковника.

З 1943 до 1951 року — перший секретар Сухумського міськкому й Абхазького обкому КП(б) Абхазької АРСР. У той період під його керівництвом було проведено роботу з забудови міста Сухумі.

З 1951 до 1952 року — перший секретар Кутаїського обкому КП Грузії.

З 1951 до 1953 — член бюро ЦК КП(б) Грузинської РСР. У той же час обіймав пост першого секретаря ЦК КП Грузії, член ЦК КПРС, член воєнної ради Закавказького військового округу.

Мав доступ до Ради міністрів СРСР і секретаря ЦК КПРС Сталіна. Був противником першого заступника голови Ради міністрів СРСР, міністра внутрішніх справ і державної безпеки Лаврентія Берії (на особисте доручення Сталіна курирував спрямовану проти Берії так звану «Мінгрельську справу»). У 1950-их роках планувалось його переведення на партійну роботу до Москви.

Майже одразу після смерті Сталіна постановою VIII-го пленуму ЦК КП(б) Грузинської РСР його було усунуто з посади першого секретаря ЦК КП Грузії. Одночасно з цим, на підставі опитування, був виведений зі складу ЦК КПРС, а згодом виключений з лав партії та заарештований. Після арешту Лаврентія Берії звинувачення проти Мгеладзе було знято. Тоді ж його було відновлено в КПРС, проте він залишався політичній немилості.

З 1953 до 1973 року займав посаду директора Бебніського радгоспу-притулку (Кварельський район; у той період радгосп вважався у республіці зразково-показовим господарством).

У 1973 — перший секретар ЦК КП Грузії Едуард Шеварднадзе визволив його з «політичного заслання».

З 1973 до 1978 року керував трестом «Грузплодовоч», трестом овочево-молочних радгоспів ГРСР, аграрно-промислово-торгового об'єднання Міністерства сільського господарства, був заступником міністра сільського господарства Грузинської РСР.

У різні часи був депутатом Верховної Ради СРСР, ГРСР, Абхазької АРСР, Тбіліської та Сухумської міських рад.

Нагороди[ред. | ред. код]

Кавалер двох орденів Леніна, ордена Трудового Красного Прапора, ордена Вітчизняної Війни 1-го ступеня, ордена Червоної Зірки, двох орденів «Знак Пошани», бронзової, срібної та золотої медалей ВДНГ СРСР, а також низки бойових медалей.

Праці[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]