Мегді Бен Барка
| Мегді Бен Барка المهدي بن بركة | |
 | |
| Народження: |
січень 1920[1][2] Рабат, Рабат-Сале-Заммур-Заерd, Марокко |
|---|---|
| Смерть: |
30 жовтня 1965[3] (45 років) Париж |
| Країна: | Марокко |
| Освіта: | Lycée Lyauteyd |
| Партія: | Istiqlal Partyd (1959), National Union of Popular Forcesd (1965) і націоналізм |
Мегді Бен Барка[4] (1920, Рабат, Марокко — 2 листопада 1965, Париж, Франція) — лівий політичний діяч Марокко, панафриканист, Лідер «Руху трьох континентів», учасник національно-визвольного руху в країні. По професії педагог-математик.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Рабаті (Марокко) в 1920 році. Здобув докторський ступінь з математики в 1950 році. Вчився у тому числі у Бориса Парфентьєва, сина відомого російського математика Миколи Парфентьєва. Викладав математику для дітей королівської сім'ї, в тому числі майбутнього короля Хасана II.
Один із засновників (грудень 1943 — січень 1944) партії «Істікляль», згодом — член її виконавчого комітету. Після проголошення незалежності Марокко (1956) — президент «Національної консультативної асамблеї» і редактор тижневика «Аль-Істікляль». У 1959—1965 — лідер партії Національний союз народних сил. Перебував в опозиції до короля Марокко Хасану II. З 1963 в еміграції. Лідер «Руху трьох континентів». 29 жовтня 1965 був викрадений у Парижі, потім убитий при не до кінця зрозумілих обставин. Його тіло досі не знайдено, і обставини загибелі залишаються туманними[5][6].
Викрадення і вбивство Бен Барки[ред. | ред. код]
Слідство по цій справі у Франції триває досі, замовники та учасники остаточно не визначені, проте в ході слідства розкрилася участь в операції спецслужб США та Ізраїлю.
За однією з версій, у 1965 році король Марокко Хасан II ухвалив рішення вбити Бен Барку, який в цей час жив у Женеві. Міністр внутрішніх справ Мухаммед Уфкір, якому було доручено вбивство, звернувся за допомогою до директора ізраїльської розвідки «Моссад» Меіру Аміт. У цей період Марокко було одним з небагатьох арабських держав, з якими Ізраїлю вдалося налагодити неофіційні відносини. Аміт категорично відмовився брати участь у вбивстві Бен Барки. Однак під загрозою розриву відносин між Ізраїлем і Марокко він погодився допомогти виманити Бен Барку з Женеви в Париж.
У Парижі Бен Барку затримали співробітники французької розвідки «SDECE»[7] і передали марокканським спецслужбам. Бен Барка був застрелений на віллі в передмісті Парижа 2 листопада 1965 року.[8] [9][10]
Викрадення Бен Барки викликало гнів президента Франції Шарля де Голля і суттєво позначилася на мароккано-французьких, а причетність «Моссад» до викрадення Бен Барки — на ізраїльсько-французьких відносинах.
Згодом у деяких журналах публікувалися припущення про те, що Бен Барка був агентом Моссад[11] або чехословацької розвідки[12].
В кіно[ред. | ред. код]
Про викрадення і вбивство Бен Барки було знято два художні фільми[13].
- «Я бачив, як вбивали Бен Барку» (фр. J'ai Vu Tuer Ben Barka)[15][16] — Франція, 2008. Роль Бен Барки зіграв Симон Абкаріан[en].
Викрадення Бен Барки лягло в основу політичного трилера 1972 року режисера Іва Буассе «l'attentat» (у радянському прокаті «Викрадення в Парижі»). Ймовірного провокатора, який виманив Бен Барку (у фільмі — Садіеля) з Женеви, грає Жан-Луї Трентіньян. Роль Садіеля виконав Джан Марія Волонте. Сцена викрадення знімалася в тому самому ресторані «Ліппі», звідки 29 жовтня 1965 року був викрадений Бен Барка.
- Бен Барка. Остання таємниця / Affaire Ben Barka, le dernier secret (документальний фільм, 2015), реж. Октавіо Еспіріту Санту / Octávio Espírito Santo
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118655299 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ Бен Барка // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 3. «Банкетная кампания» 1904 — Большой Иргиз. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 5-85270-331-1. (рос.)
- ↑ Maroc: 50 ans après, l'impossible deuil de la famille Ben Barka. Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
- ↑ 50 ans après, le mystère Ben Barka plane toujours sur Fontenay-le-Vicomte. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
- ↑ Affaire Ben Barka. Архів оригіналу за 26 листопада 2011. Процитовано 2 грудня 2017.
- ↑ Владимир Фромер (март 2003 года). Солдат в Моссаде. Иерусалимский журнал. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 30 октября 2008.
- ↑ Плакс А. И. Меир Амит — человек-разведка. Каскад. Архів оригіналу за 25 лютого 2008. Процитовано 2 апреля 2011.
- ↑ Эфраим Ганор. От тепла к холоду. Мой Израиль. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 30 октября 2008.
- ↑ Le Mossad et Israël — Le Journal Hebdomadaire. Архів оригіналу за 18 липня 2009. Процитовано 2 грудня 2017.
- ↑ Ben Barka était un agent de l'Est. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 грудня 2017.
- ↑ Mehdi Ben Barka на Internet Movie Database (англ.)(англ.)
- ↑ L'affaire Ben Barka на сайті IMDb (англ.) (англ.)
- ↑ I Saw Ben Barka Get Killed на сайті IMDb (англ.) (англ.)
- ↑ I Saw Ben Barka Get Killed (J'ai Vu Tuer Ben Barka). Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 2 грудня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mehdi Ben Barka et la Tricontinentale [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Ben Barka. Autocritique: trois erreurs mortelles [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Бен Барка аль-Махди» [Архівовано 8 червня 2016 у Wayback Machine.] в Большой советской энциклопедії
- Affaire Ben Barka
|
