Медаль Гельмгольца
| Медаль Гельмгольца нім. Helmholtz-Medaille | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія, .svg){kind=small} Веймарська республіка, .svg){kind=small} Третій Рейх,  НДР і  Німеччина | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | наукова нагорода | |||
| Вручає: | Берлінсько-Бранденбурзька академія наук | |||
| Статус | вручається | |||
| На честь: | Герман фон Гельмгольц | |||
| Нагородження | ||||
| Параметри | бронзова медаль | |||
| Засновано: | 1891 | |||
| Перше: | 1892 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Нагороджені медаллю Гельмгольца (30) | ||||
| Черговість | ||||
| Сайт | Сайт премії | |||
 Медаль Гельмгольца у Вікісховищі | ||||
Меда́ль Гельмго́льца (нім. Helmholtz-Medaille) — наукова нагорода Берлінсько-Бранденбурзької академії наук, що стала правонаступницею Прусської академії наук, Німецької академії наук у Берліні та Академії наук НДР. Медаль присуджується за видатні наукові досягнення в галузі гуманітарних і соціальних наук, математики та природничих наук, біології і медицини або інженерних наук.
Історична довідка[ред. | ред. код]
Заснована німецьким фізиком Германом фон Гельмгольцем у рік свого 70-ліття.
Вручається з 1892 року. Перші чотири лауреати були обрані самим Гельмгольцем[1].
Нагородою є бронзова медаль. З 1994 року присуджується раз на 2 роки і вручається на урочистій сесії, приуроченій до Дня Лейбніца (нім. Leibniztag) в Академії.
Серед нагороджених медаллю є 18 лауреатів Нобелівської премії.
Лауреати[ред. | ред. код]
1892—1945 (Пруська академія наук)[ред. | ред. код]
- 1892: Еміль Дюбуа-Реймон, Роберт Вільгельм Бунзен, Вільям Томсон, Карл Веєрштрасс
- 1898: Рудольф Вірхов
- 1900: Джордж Габрієль Стокс
- 1904:
Сантьяго Рамон-і-Кахаль - 1906: Антуан Анрі Беккерель
- 1909: Герман Еміль Фішер
- 1910: Якоб Гендрік Вант-Гофф
- 1912: Сімон Швенденер[en]
- 1914: Макс Планк
- 1916: Ріхард Гертвіг[en]
- 1918: Вільгельм Конрад Рентген
1946—1990 (Німецька академія наук у Берліні або Академія наук НДР)[ред. | ред. код]
- 1959: Отто Ган, Густав Людвіг Герц, Макс фон Лауе
- 1961: Нільс Бор
- 1964: Поль Дірак
- 1969: Боголюбов Микола Миколайович
- 1971: Амбарцумян Віктор Амазаспович, Фок Володимир Олександрович
- 1975: Луї де Бройль, Ганс Штуббе[en], Колмогоров Андрій Миколайович
- 1978: Карл Ломан[de]
- 1981: Петер Тіссен[en], Капиця Петро Леонідович
- 1984: Арнольд Граффі[de]
- 1987: Прохоров Олександр Михайлович, Самуель Мітя Рапопорт
- 1990: Гайнц Бетге[de]
З 1997 (Берлінсько-бранденбурзька академія наук)[ред. | ред. код]
- 1994: Манфред Ейген
- 1996: Ноам Чомскі
- 1998: Роджер Пенроуз
- 2000: Юрґен Габермас
- 2002: Фрідріх Гірцебрух[en]
- 2004: Ганс-Ульріх Велер[de]
- 2006: Гюнтер Шпур[de]
- 2008: Петер Вапневскі[de]
- 2010: Нільс Бірбаумер[de]
- 2012: Джон Чарлз Полані
- 2014: Маррі Гелл-Ман
- 2016: Ніколас Решер[en]
- 2018: Ріта Колвелл[en]
- 2020: Габор Соморджай[en]
- 2022: Каталін Каріко
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Eberhard Knobloch, Weierstraß und die Preußische Akademie der Wissenschaften, in Wolfgang König, Jürgen Sprekels (Hrsg.), Karl Weierstraß, Springer-Spektrum, 2016, S. 134
Джерела[ред. | ред. код]
- Werner Hartkopf Die Berliner Akademie der Wissenschaften. Ihre Mitglieder und Preisträger 1700—1990. — Akademie Verlag, Berlin, 1992. — S. 422—423. — ISBN 3-05-002153-5