Медведєв Жорес Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорес Олександрович Медведєв
рос. Жорес Александрович Медведев
Народився 14 листопада 1925(1925-11-14)
Тифліс, Закавказька СФРР, СРСР
Помер 15 листопада 2018(2018-11-15) (93 роки)
Лондон, Велика Британія
·інфаркт міокарда
Країна СРСР СРСР
Росія Росія
Національність грузин
Діяльність біолог, біохімік, історик, науковець, письменник, дисидент
Alma mater Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва (1950)
Галузь біологія
Заклад Нікітський ботанічний сад
Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва
Медицинський радіологічний науковий центр
Національний інститут медицинських досліджень
Науковий ступінь кандидат біологічних наук
Війна Друга світова війна
Батько Олександр Романович
Мати Юлія Ісааківна
Брати, сестри Roy Medvedevd
Нагороди Премія Московської Спільноти випробувачів природи (1965)
Бронзова медаль Менделя (1970)
Мессенджеровські лекції (1974)
Золота медаль Американської Асоциації біогеронтології (1984)

CMNS: Медведєв Жорес Олександрович у Вікісховищі

Жорес Олександрович Медведєв (рос. Жорес Александрович Медведев; 14 листопада 1925, Тифліс15 листопада 2018, Лондон) — радянський дисидент, біолог і письменник. Брат-близнюк педагога та автора історичних праць Роя Медведєва.

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Жорес Медведєв народився в Тифлісі в сім'ї полкового комісара РСЧА Олександра Романовича (1899—1941) та віолончелістки Юлії Ісааківни[1][2][3] Медведєвих. З 1926 року батько став слухачем, а потім викладачем Військово-політичної академії у Ленінграді, репресований у 1938 році та помер у колимських таборах у березні 1941 року. Сім'я переїхала до Ростов-на-Дону 1939 року. Наприкінці 1941 року евакуювалася до Тбілісі.

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

У лютому 1943 року Жорес Медведєв був призваний до армії. Брав участь у боях на Таманському півострові у травні 1943 року. Був важко поранений і у вересні 1943 року демобілізований.

Освіта[ред. | ред. код]

Вступив до Московської сільськогосподарської академії ім. К. А. Тимірязєва, агрохімічний факультет якої закінчив у травні 1950 року. У грудні того ж року захистив кандидатську дисертацію.

Направлений на роботу в Нікітський ботанічний сад. Після відкритої критики лисенківських псевдонаукових методів був звільнений і повернувся до Москви на кафедру агрохімії[4].

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1962 році звільнений у зв'язку з написанням книги «Біологічна наука та культ особистості», яка широко циркулювала в «самвидаві»[5]. Газета «Сельская жизнь» оголосила текст наклепницьким. Перейшов на роботу до Інституту медичної радіології АМН СРСР в Обнінську, де організував лабораторію молекулярної радіобіології.

У 1969 році звільнений у зв'язку з виходом книги в США англійською «Підйом і падіння Лисенка» (англ. «The Rise and Fall of Lysenko»). Яков Рокитянський про цю книгу зазначав: «Це добре документована хроніка розвитку біології в нашій країні в 30—40-ті роки, що включила знищення генетики, торжество лженауки, розправу над видатними вченими, зокрема академіком Вавіловим».

У 1969—1970 роках Жорес Медведєв написав дві книги: «Міжнародне співробітництво вчених та національні кордони» (рос. «Международное сотрудничество учёных и национальные границы») та «Таємниця листування охороняється законом», (рос. «Тайна переписки охраняется законом») — у яких критикував обмеження у науковій співпраці та поїздках за кордон, а також цензуру пошти та одержуваних з-за кордону журналів та книг. Ці роботи широко циркулювали в самвидаві. Був співредактором разом із братом Роєм Медведєвим журналу «Политический дневник» (1964—1971)[6].

У травні 1970 року Медведєв був насильно поміщений в Калузьку психіатричну лікарню. Через три тижні звільнений у зв'язку з протестами авторитетних академіків (Капиці, Сахарова, Семенова, Астаурова та інших; вчених Дональда Макліна та інших) і письменників (Твардовський, Солженіцин, Дудинцев, Тендряков, Каверін та інші). Ці події описані у спільній книзі Жореса та Роя Медведєвих «Хто божевільний?» (рос. «Кто сумасшедший?»)[6], виданої в Лондоні в 1971 році англійською та російською мовами.

Жорсткіше переслідування владою Жореса Медведєва у порівнянні з його братом Роєм заведено пояснювати його виступами проти академіка Лисенка. Як зазначав згодом Рой Медведєв, «Жорес теж вважав себе дисидентом не з усіх питань, а лише з проблем вільного розвитку науки»[7].

У 1971 році отримав роботу у Всесоюзному науково-дослідному інституті фізіології, біохімії та харчування сільськогосподарських тварин у Боровську.

У 1972 році отримав запрошення на річний термін для роботи у відділі генетики Національного інституту медичних досліджень у Лондоні. У грудні 1972 року керівництво інституту в Боровську надало Медведєву річну відпустку для поїздки до Лондона. У січні 1973 року Жорес Медведєв із дружиною та молодшим сином приїхав до Англії та почав роботу в інституті.

У серпні 1973 року за звинуваченням в антирадянській діяльності Жорес Медведєв указом Президії Верховної Ради СРСР був позбавлений радянського громадянства.

З 1974 року Національний інститут медичних досліджень запросив Медведєва на постійну роботу старшого наукового співробітника відділу генетики.

Жорес Медведєв опублікував близько 170 наукових праць та оглядів, 60 з них у період роботи в Англії. Він відомий як автор теорії надійності старіння та довголіття як результату накопичення помилок синтезу білків та нуклеїнових кислот. Здобув кілька наукових премій, Московського Товариства випробувачів природи (1965), Бронзову медаль Менделя (1970), Золоту медаль Американської Асоціації біогеронтології (1984). Член Американської геронтологічної спільноти) та інших наукових товариств.

Жорес Медведєв був першим, хто підтвердив наявність «байконурської катастрофи» 1960-го року та розкрив деталі ядерної аварії на Уралі у 1957 році, яка була засекречена. Книга Медведєва «Ядерна катастрофа на Уралі» (англ. «Nuclear Disaster in the Urals»), видана 1979 року в США, здобула широку популярність і перекладена багатьма мовами.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Після виходу на пенсію у 1991 році продовжував авторську та публіцистичну роботу. Радянське громадянство було повернуто Жоресу Медведєву у серпні 1990 року Указом Президента СРСР Горбачова. Однак цей указ не передбачав можливостей для роботи в СРСР чи повернення квартири[джерело?]. Жорес Медведєв залишився в Англії, щорічно відвідуючи країни колишнього СРСР.

З 1990 по 1992 рік працював у радіобіологічній експедиції РАН у Чорнобильській зоні відчуження.

Помер у Лондоні 15 листопада 2018 року від інфаркту.

Публікації[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Свидетель эпохи. Рой Медведев: "Инакомыслие определяло себя не политическим, а нравственным и идеологическим (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  2. Медведев Рой Александрович. Rusperson (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  3. Жорес Медведев, Рой Медведев — Из воспоминаний. ProfiLib (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  4. Иллеш А. Кто он — диссидент № 17 //Монолог о своей жизни Жореса Медведева. — Л.: «Звезда», 1990, № 3 — сс. 141—142
  5. Жорес Медведев, Рой Медведев. Взлет и падение Т. Д. Лысенко; Кто сумасшедший? — М.: Время, 2012. — 360 с. (Собрание сочинений Жореса и Роя Медведевых). ISBN 978-5-9691-0707-6 (Книга «Взлет и падение Т. Д. Лысенко» в первой редакции называлась «Биологическая наука и культ личности»)
  6. а б Документы Инициативной группы по защите прав человека в СССР / Составители Г. В. Кузовкин, А. А. Макаров. — Москва, 2009.
  7. Известный писатель и диссидент, автор исторических портретов самых ярких политических деятелей советской эпохи Рой МЕДВЕДЕВ: "Отравить Сталина было невозможно…. Газета «Бульвар Гордона» (рос.). Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 7 вересня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]