Медведєв Михайло Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Медведєв
Меєр Бернштейн
Mikhail medvedev.jpg
Народився 20 липня 1852(1852-07-20)
Біла Церква, Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 8 серпня 1925(1925-08-08) (73 роки)
Саратов, Російська РФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність єврей
Діяльність антрепренер, співак (тенор), педагог
Alma mater Київське музичне училище
Московська консерваторія
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Миха́йло Юхи́мович Медве́дєв (справж. — Бернштейн Меєр Хаїмович; нар. 20 липня 1852(18520720), Біла Церква, Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія — пом. 8 серпня 1925, Саратов, Російська РФСР, СРСР) — український співак (ліричний тенор), педагог,[1] антрепренер. Перший виконавець партії Ленського в опері П. Чайковського «Євгеній Онєгін».[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї рабина; з дитинства співав у хорі.

З 1876 навчався в Київському музичному училищі (класи Аделаїди Ваккер та І. Кравцова).

1878 року за ініціативи Миколи Рубінштейна був зарахований на третій курс Московської консерваторії (клас Дж. Гальвані), водночас навчався сценічної майстерності в студії актора І. Самаріна.

1882 року дебютував на сцені Київського оперного театру.

Згодом виступав у провінційних антрепризах у Харкові (1883), Одесі (1884), Воронежі (1886), Саратові (1887), Єкатеринбурзі (1887), Тифлісі (1887—1888) та багатьох інших містах Російської імперії.

1885—1886 — соліст Большого театру у Москві.

1891—1892 — соліст Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі.

З 1892 повернувся до провінційних труп; 1898—1901 років гастролював за кордоном: в США й Канаді.

З 1905 — соліст «Нової опери» у Санкт-Петербурзі.

1918—1920 — засновник і керівник Саратовського оперного театру.

Водночас із театрально-концертною діяльністю викладав у Київській музичній школі Станіслава Блуменфельда (1898), Музично-драматичному училищі Московського філармонійного товариства (1901—1905, з 1903 — його професор), Київській консерваторії (1905), театральній школі Пресмана в Ростові-на-Дону (1907), Саратовській консерваторії (1912—1925).

Театр «Ведмідь»[ред. | ред. код]

З 1905 року Михайло Медведєв вів педагогічну роботу в Києві, відкривши у приміщенні Театру Геймана «Вищі оперні й драматичні курси з обов'язковим інструментальним відділенням» (діяли до 1917 року).

Випускниками курсів були — бас Григорій Пирогов (1885—1931), знаний драматург-режисер Всеволод Мейєргольд. Силами учнів курсів Михайло Медведєв спільно з Музично-драматичною школою М. Лисенка з 1906 року ставив музично-драматичні і драматичні спектаклі в приміщенні Театру Геймана. В народі театр Медведєва називали театр «Ведмідь».

Партії[ред. | ред. код]

  • Собінін, Фінн («Іван Сусанін», «Руслан і Людмила» М. Глинки)
  • Дон Жуан, Князь («Кам'яний гість», «Русалка» О. Даргомижського)
  • Ленський, Герман, Вакула («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Черевички» П. Чайковського)
  • Синодал, Кирибейович, Нерон («Демон», «Купець Калашников», «Нерон» А. Рубінштейна)
  • Хозе («Кармен» Ж. Бізе)
  • Елеазар («Дочка кардинала» Ф.-Ж. Галеві)
  • Роберт («Роберт-Диявол» Дж. Мейєрбера)
  • Фауст («Фауст» Ш. Гуно)
  • Карл ІІ («Дон Сезар де Базан» Ж. Массне)
  • Самсон («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса)
  • Герцог, Отелло («Ріголетто», «Отелло» Дж. Верді)
  • Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло)
  • Флорестан («Фіделіо» Л. Бетховена)
  • Тангейзер («Тангейзер» Р. Вагнера)
  • Йонтек («Галька» С. Монюшка).

Виконував також романси Михайла Глинки, Миколи Римського-Корсакова, Жуля Массне, Цезара Кюї, Петра Чайковського тощо.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михайло Медведєв / Персоналії / Проект «Українці в світі». Архів оригіналу за 5 червень 2016. Процитовано 22 травень 2016. 
  2. Микола Віталійович Лисенко / Л. Архімович, М. Гордійчук. — К.: Мистецтво, 1963. — С. 338

Посилання[ред. | ред. код]

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Забуті сторінки музичного життя Києва / Кузьмін M. I. — К: Музична Україна, 1972. — С. 201—202.
  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.201-206