Медіаграмотність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Ме́діагра́мотність (медійна грамотність) — сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив.[1]

В основі медіаграмотності — модель, яка заохочує людей замислюватися над тим, що вони дивляться, бачать, читають. Медіаграмотність дозволяє споживачам критично аналізувати медіаповідомлення з тим, аби помічати там пропаганду, цензуру або однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу (і причини таких дій також), а також розуміти як такі фактори як особа власника медіа, модель фінансування впливають на інформацію і кут її подачі.

Медіаграмотність має на меті зробити людей досвідченими творцями і продюсерами медіаповідомлень. Полегшити, а також розуміти переваги і обмеження кожного виду медіа, а також створювати незалежні медіа.

Завдання медіаграмотності в трансформації медіаспоживання в активний і критичний процес, допомагаючи людям краще усвідомити потенційну маніпуляцію (особливо в рекламі та PR), а також допомогти зрозуміти роль мас-медіа і громадянських ЗМІ у формуванні громадської думки.

Медіаграмотність — це результат медіаосвіти.

Історія[ред.ред. код]

Медіаосвіта з'явилася як інструмент захисту від шкідливий ефектів і трендів медіа. Першою країною, яка використала цю прививочну парадигму в Великій Британії в 1930-тих роках. В 1960-тих з заперечення медіа переключилися на заперечення і критику різних видів медіа і популярної культури. Це називали парадигмою популярної культури. В 1980-тих прийшло розуміння, що ідеологічна сила медіа була пов'язана з натуралізацією зображення. Конструйовані повідомлення зникли, тому що підпали під категорію натуральних. Зацікавлення в медіаграмотності пов'язане з споживанням зображень і картинок, що ще називали зображальною парадигмою. В Великій Британії і Австралії медіаграмотність — окремий курс, як частина гуманітарних предметів.

В інших країнах Європи медіаосвіта приймала різні форми. В Фінляндії вона ввійшла в перелік предметів середньої школи в 1970 році, а у вищі навчальні заклади — в 1977 році. Але тільки на початку 90-тих цей курс трансформувався в медіаосвіту в сучасному розумінні. В Швеції медіа освіта — обов'язкова з 1980 року, а в Данії — з 1979. В усіх Скандинавських країнах на почтку 90-тих медіаосвіта відійшла від моралізаторства до дослідницького підходу і поставила учня в центрі. В 1994 році в Данії видано закон, який надавав медіаосвіті вагу. Але вона і досі не входить в перелік обов'язкових предметів. Основний наголос в Данії роблять на інформатиці. В Україні 2010 року, вперше у вищій школі, на кафедрі видавничої справи та редагування Національного технічного університету "КПІ" було введено базовий навчальний курс "Медіаосвіта". Дипломні роботи студентів з медіаосвітньої проблематики видано як колективну монографію "Медіакомпетентність фахівця".

Медіаосвітяни[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  • Paris Declaration on Media and Information Literacy. [Электронний ресурс] (режим доступу: http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/CI/CI/pdf/news/paris_mil_declaration.pdf; Paris Declaration on Media and Information Literacy in the Digital Era http://www.nordicom.gu.se/en/clearinghouse/paris-declaration-media-and-information-literacy-digital-era-0
  • Онкович Г.В. Медіаосвіта: експерим. програма баз.навч. курсу для студ. вищ.навч. закл. - К.6 Логос, 2010. - 40 с. - Бібліогр.: с.36 - 40.
  • Анна Онкович,Елена Калицева Европейская конференция по информационной грамотности (ECIL). 20-23 октября 2014 года (Дубровник, Хорватия) / // Медиаобразование. Media Education : рос. журн. истории, теории и практики медиапедагогики. – 2015. – № 1. – С. 13–16. – Сведениядоступны также по Интернету: http://www.mediagram.ru/netcat_files/101/119/h_d0a145bedffde323b74c6070f8cf8950.
  • Медіадидактика вищої школи: програми спецкурсів / Ганна Володимирівна Онкович, Катерина Євгенівна Балабанова, Інна Юріївна Гуріненко, Наталя Мар’янівна Духаніна, Артем Дмитрович Онкович, Інна Андріївна Сахневич, Ольга Каролівна Янишин ; за наук. ред. Г. В. Онкович ; НАПН України, Ін-т вищ. освіти. – Київ : Логос, 2013. – 195 с.
  • Медіадидактика вищої школи: український досвід / // Вища освіта України : теорет. та наук.-метод. часоп. / Ін-т вищ. освіти НАПН України. – Київ, 2013. – № 1. – С. 23–29.
  • Медіакомпетентність фахівця : кол. монографія / Г. В. Онкович,Ю. М. Горун, В. О. Кравчук, Н. О. Литвин, І. В. Костюхіна, К. А. Нагорна ; за наук. ред. Г. В. Онкович ; НАПН України, Ін-т вищ. освіти. – Київ : Логос, 2013. – 286 с. : рис., табл.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Медіаосвіта і медіаграмотність: підручник — ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В. В. Різуна. — К.: Центр вільної преси, 2012. — 352 с.