Медіапсихологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Медіапсихологія – це фундаментальна дисципліна, яка спрямована на побудову нового формату дискурсу. Даний дискурс повинен бути корисним для медіавиробника, медіаспоживача і модератора.

Історія[ред. | ред. код]

Першим медіапсихологом був Мюнтесберг Гюго . Він уперше провів психологічне дослідження впливу фільмів на аудиторію. Він виокремив своєрідну візуальну мову рухливих фотографій і розробив її граматичні конструкції. В 1916 році Гуго видав книгу по медіапсихології.[1]

Луїс Тюрстоун вперше застосував метод, який називається "шкала вивчення ставлення до фільмів".

Передумови виникнення медіапсихології[ред. | ред. код]

  1. Виникнення кіно. Період від початку 20 століття, вчені масово досліджують кіно. А саме аспект, його впливу на аудиторію глядачів.
  2. Радіо. В 1935 році Олпорт Гордан видає книгу "Психологія радіо"[2].
  3. Телебачення. В 1950 році багато дослідників займаються теорією про неусвідомлення впливу реклами в серіалах, мильних операх і т.д.. Далі було вивчення анімації.
  4. Інтернет. Вивчається: зміна процесів пам’яті, коли використовуються пошукові системи; як формуєтья увага дитини, якщо вони постійно грають в ігри; чи змінюються міжособистісні взаємини, якщо спілкуватися виключно в соціальних мережах; чи розвивається агресивність у споживачів, які дивляться контент із застосуванням сцен насильства.

Напрями медіапсихологічних дослдіджень[ред. | ред. код]

Предмет медіапсихології[ред. | ред. код]

Предмет медіапсихології - напрям, який вивчає інтраперсональну комунікацію та психічні явища, які зумовлюють вплив на медіа. В даному випадку вплив медіа розглядається, як технічний посередник (як комунікація впливає на суб’єкта).

Роль медіапсихологів[ред. | ред. код]

Для того, щоб бути медіапсихологом потрібно відповідати наступним критеріям.

По-перше, бути експертом медіа (писати про медіа, виступати в медіа).

По-друге, проводити дослідження, щодо покращення роботи медіа.

По-третє, забезпечувати сприятливий вплив новітніх технологій відносно медіаспоживачів.

По-четверте, розвивати медіаосвіту.

По-п’яте, вивчати медіаефекти та медіастандарти.

Проблеми розвитку медіапсихології[ред. | ред. код]

  1. Швидкість розвитку медіа випереджає традиційні методи проведення досліджень.
  2. Спеціалізовані знання розвиваються без необхідного рівня узагальнень.
  3. Надто велика зосередженість відносно регулювання образу психології в медіа. Тобто створюється певний віртуалізований образ в психології.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Münsterberg, Hugo, 1863-1916. (1970). The film: a psychological study : the silent photoplay in 1916. Dover Publications. ISBN 0-486-22476-7. OCLC 59203523. 
  2. Gordon Willard, Allport (1935). The Psychology of Radio.