Медіаграмотність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ме́діагра́мотність — сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив.[1]

В основі медіаграмотності — модель, яка заохочує людей замислюватися над тим, що вони дивляться, бачать, читають. Медіаграмотність дозволяє споживачам критично аналізувати медіаповідомлення з тим, аби помічати там пропаганду, цензуру або однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу (і причини таких дій також), а також розуміти як такі фактори як особа власника медіа, модель фінансування впливають на інформацію і кут її подачі.

Медіаграмотність має на меті зробити людей досвідченими творцями і продюсерами медіаповідомлень. Полегшити, а також розуміти переваги і обмеження кожного виду медіа, а також створювати незалежні медіа.

Завдання медіаграмотності в трансформації медіаспоживання в активний і критичний процес, допомагаючи людям краще усвідомити потенційну маніпуляцію (особливо в рекламі та PR), а також допомогти зрозуміти роль мас-медіа і громадянських ЗМІ у формуванні громадської думки.

Медіаграмотність — це результат медіаосвіти.

Історія[ред.ред. код]

Медіаосвіта з'явилася як інструмент захисту від шкідливий ефектів і трендів медіа. Першою країною, яка використала цю прививочну парадигму в Великій Британії в 1930-тих роках. В 1960-тих з заперечення медіа переключилися на заперечення і критику різних видів медіа і популярної культури. Це називали парадигмою популярної культури. В 1980-тих прийшло розуміння, що ідеологічна сила медіа була пов'язана з натуралізацією зображення. Конструйовані повідомлення зникли, тому що підпали під категорію натуральних. Зацікавлення в медіа грамотності пов'язане з споживанням зображень і картинок, що ще називали зображальною парадигмою. В Великій Британії і Австралії медіа грамотність — окремий курс, як частина гуманітарних предметів.

В інших країнах Європи медіа освіта приймала різні форми. В Фінляндії вона ввійшла в перелік предметів середньої школи в 1970 році, а у вищі навчальні заклади — в 1977 році. Але тільки на початку 90-тих цей курс трансформувався в медіа освіту в сучасному розумінні. В Швеції медіа освіта — обов'язкова з 1980 року, а в Данії — з 1979. В усіх Скандинавських країнах на почтку 90-тих медіа освіта відійшла від моралізаторства до дослідницького підходу і поставила учня в центрі. В 1994 році в Данії видано закон, який надавав медіа освіті вагу. Але вона і досі не входить в перелік обов'язкових предметів. Основний наголос в Данії роблять на інформатиці.

Медіаосвітяни[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Медіаосвіта і медіаграмотність: підручник — ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В. В. Різуна. — К.: Центр вільної преси, 2012. — 352 с.

Посилання[ред.ред. код]