Медівник австралійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медівник австралійський
LittleFriarbird.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медівник (Philemon)
Вид: Медівник австралійський
Біноміальна назва
Philemon citreogularis
(Gould, 1837)
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Philemon citreogularis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Philemon citreogularis
ITIS logo.svg ITIS: 561986
IUCN logo.svg МСОП: 22731197
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 266328

Медівни́к австралійський[2] (Philemon citreogularis) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Мешкає в Австралії та на півдні Нової Гвінеї[3][4][5].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 25-30 см, вага 67 г. Самці дещо більші за самичок, однак забарвлення у них подібне[6].

Австралійські медівники відрізняються від інших медівників відсутністю гребня на дзьобі. Під очима плями голої шкіри синього кольору (з сіми або чорним відтінком), які розширюються на щоках. Верхня частина голови і верхня частина тіла темно-сіро-коричневі. На потилиці тьмяно-біла бахрома, що переходить у широкі плями на бічних сторонах шиї. На підборідді тонкі, шовковисті, білі пера зі сріблясто-білими смужками, що продовжуються на грудях. Нижня частина тіла світло-сіра. Дзьоб чорний, вигнутий, очі темно-карі, лапи блакитнувато-чорні. Хвіст прямокутної форми, на кінчиках стернових пер світлі плямки[7][8][9].

Молоді австралійські медівники мають більш бліде забарвлення, шкіра на обличчі світліша. Підборіддя, горло, іноді верхня частина грудей мають жовтуватий відтінок, збоку на грудях жовті плями.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють три підвиди:[10]

  • P. c. papuensis Mayr & Rand, 1935 — південь Нової Гвінеї;
  • P. c. sordidus (Gould, 1848) — північ Австралії;
  • P. c. citreogularis (Gould, 1837) — схід Австралії.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Австралійські медівники поширені на півдні Нової Гвінеї, у саванах та на рівнинах Транс-Флай[en], а також на півночі і сході Австралії, від Брума в Західній Австралії до південного сходу Південної Австралії. Вони живуть в сухих тропічних лісах і саванах, а також у вологих тропічних і мангрових лісах, в чаганикових заростях і парках. Віддають перевагу більш вологим районам, в посушливих місцях мешкають лише поблизу водойм.

Поведінка[ред. | ред. код]

Австралійські медівники зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками. Іноді вони приєднуються до змішаний зграй птахів. Живляться переважно нектаром, плодами, безхребетними, іноді квітками і насінням. Австралійські медівники є моногамними. Сезон розмноження триває з липня по лютий. Гніздо чашоподібне, глибоке, зроблене з рослинних волокон, кори, трави, павутиння і шерсті. Воно розміщується на дереві над водою, на висоті від 2 до 10 м над землею. В кладці 2-3 яйця розміром 20×27 мм[11]. Вони мають каштанове забарвлення і поцятковані рожевуватими або червонуватими плямками. За сезон може вилупитися два виводки. Насиджує лише самичка. Інкубаційний період триває 13 днів. Австралійські медівники іноді стають жертвами гніздового паразитизму великого коеля.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Philemon citreogularis. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Pizzey, Graham (1991). A Field Guide to the Birds of Australia. Sydney: Harper Collins. с. 320–321. ISBN 0-00-219205-5. 
  4. Little Friarbird. Birdlife Australia. Процитовано 9 June 2017. 
  5. Little Friarbird | BIRDS in BACKYARDS. www.birdsinbackyards.net. Процитовано 2017-06-09. 
  6. Jones, Raymond M. Little Friarbird - Australian Bush Birds. www.australianbushbirds.info (en). Процитовано 2017-06-09. 
  7. Macdonald, J (1973). Birds of Australia. Sydney: A. H. & A. W. Reed Pty Ltd. с. 426. ISBN 0-589-07117-3. 
  8. Pizzey, Graham (2007). The Field Guide to the Birds of Australia. Sydney: Harper Collins. с. 380. ISBN 9780207199356. 
  9. Simpson, K.; Day, N. (1996). Field Guide to the Birds of Australia. Melbourne: Penguin books Australia. с. 190–191. ISBN 0-670-86305-X. 
  10. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 September 2021. 
  11. Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9

Посилання[ред. | ред. код]