Межевікін Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Миколайович Межевікін
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Межевікін Євген.jpg
Загальна інформація
Народження 21 травня 1982(1982-05-21) (35 років)
РРФСР
Університет Харківський інститут танкових військ
Псевдонім «Адам»[1]
Військова служба
Роки служби 2004—т.ч.
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ ТАН (2016).png Танкові війська
Формування
1 ОТБр (2016).png
1 ОТБр
Війни / битви Війна на сході України
Бої за Піски
Бої за Донецький аеропорт
Командування
з 2017
1 ОТБр (2016).png
1 ОТБр, заст. командира бригади
2015—2017
1 ОТБр (2016).png
1 ОТБр, командир 1-го ТБ
2014—2015
93 ОМБр.png
93 ОМБр, командир 4-ї бтгр
до 2014
93 ОМБр.png
93 ОМБр, командир роти
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Слава і честь»
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Євген Межевікін: Танкіст-легенда // Espreso.TV, 18 вересня 2015

Євге́н Микола́йович Межеві́кін (нар. 21 травня 1982) — український військовик, танкіст, майор Збройних сил України, заступник командира 1-ї окремої танкової бригади. Герой України.

За час війни пройшов шлях від командира роти до заступника комбрига. Псевдо «Адам».

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Народився в Росії у шахтарській родині. На початку 1990-х сім'я переїхала на Дніпропетровщину. З дитинства мріяв стати військовим. 2004 року закінчив Харківський інститут танкових військ НТУ «ХПІ», інженерний факультет. За розподілом потрапив у 93 механізовану бригаду, на посаду заступника командира з озброєння. Згодом отримав під командування танковий взвод, потім і роту.

Бойовий шлях[ред.ред. код]

Станом на березень 2014 командував 2-ю танковою ротою 93-ї окремої механізованої бригади.

В складі танкового батальйону 93 механізованої бригади на передовій з травня 2014-го, виконував завдання по виставленню блокпостів, супроводженню колон, веденню розвідки. 21 липня під Пісками був поранений командир 1-го танкового батальйону, командування прийняв Межевікін.

Під час штурму с-ща Піски влітку 2014, виконуючи обов'язки командира 4-ї батальйонної тактичної групи 93-ї бригади, дістав контузію і пошкодження ребра, але незважаючи на поранення продовжив управління підпорядкованими підрозділами та забезпечив успішне виконання бойових завдань. Після лікування відразу повернувся в зону проведення АТО. Неодноразово під безперервними обстрілами противника, в складних умовах забезпечував підвезення боєприпасів та продовольства захисникам Донецького аеропорту, під ворожим обстрілом здійснив евакуацію підбитої БМП-2 з екіпажем зі злітно-посадкової смуги аеропорту. Під час артилерійського обстрілу противника в районі с. Тоненьке ризикуючи власним життям локалізував пожежу, що виникла на складі боєприпасів і врятував особовий склад та техніку. У вересні 2014 екіпаж «Адама» знищив 2 танки проросійських сил біля терміналу Донецького аеропорту. Через кілька днів відбувся бій українського Т-64 проти трьох російських Т-72, один з яких був підбитий. В наступних боях було підбито ще 2 ворожі танки. В жовтні 2014 в районі с. Опитне з метою евакуації техніки та особового складу підрозділу однієї з аеромобільних бригад ВДВ здійснив прорив смуги оборони противника та забезпечив евакуацію особового складу та двох БТР-80.

Безпосередньо в зоні АТО організував допідготовку танкових екіпажів — здійснював їх підготовку та передавав свій бойовий досвід з урахуванням особливостей та умов ведення бойових дій на сході держави. За безпосередньої участі та під керівництвом офіцера здійснювався ремонт та відновлення техніки.

У березні 2015 переведений до 1-ї окремої танкової бригади на посаду командира 1-го танкового батальйону. Виконував завдання в районі Волновахи.

Станом на вересень 2015 року — слухач Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

З дружиною Валерією виховують доньку Вероніку 2009 р.н. та сина Андрія 2011 р.н.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Двое бойцов житомирской 95-й бригады удостоились ордена «Народный Герой Украины» (рос.)
  2. Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 584/2015 «Про присвоєння Є.Межевікіну звання Герой України»
  3. а б Президент присвоїв звання Герой України медику ДАПу Ігорю Зіничу (посмертно), танкістам Василю Божку та «кіборгу» Євгену Межевікіну // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2015
  4. Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України від 21 жовтня 2014 року № 817/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. а б Світлина [1], див. також [2]
  7. Вручено почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «Слава і честь» слухачу Національного університету оборони України майору Євгену Межевікіну.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 157
14 жовтня 2015
Наступник:
Божок Василь Миколайович Цимбал Сергій Володимирович