Межжерін Олексій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Межжерін Олексій Степанович
Межжерін Олексій Степанович 1940.jpg
Народився 23 березня 1905(1905-03-23)
Смоленська область
Помер січень 1981 (75 років)
Київ, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Автограф Oleksii Mezhzhetin Signature 1939.png

Олексі́й Степа́нович Межже́рін (23 березня 1905(19050323), село Починок Єльнінського повіту Смоленської губернії, тепер Смоленської області, Російська Федерація — 1981, місто Київ) — український радянський державний і партійний діяч. депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання, секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у бідній селянській родині. У 1915 році закінчив три класи початкової школи в селі Починок. Працював у сільському господарстві. У 1923 році вступив до комсомолу.

У жовтні 1924 — жовтні 1925 р. — заступник голови, голова Починківської селищної ради Єльнінського повіту. У жовтні 1925 — вересні 1926 р. — вантажник станції Починок Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці. У вересні 1926 — листопаді 1927 р. — помічник машиніста паровозу Дніпропетровського металургійного заводу імені Карла Лібкнехта.

У листопаді 1927 — жовтні 1929 р. — служив в РСЧА: курсант навчальної школи 15-го бронепоїзду Українського військового округу.

Член ВКП(б) з грудня 1928 року.

У жовтні 1929 — травні 1933 р. — секретар партійного осередку Дніпропетровського металургійного заводу імені Карла Лібкнехта. У травні — листопаді 1933 р. — секретар партійного осередку відділу робітничого постачання. У листопаді 1933 — січні 1934 р. — завідувач відділу культурно-просвітницької роботи партійного комітету вагонного депо залізничної станції Дніпропетровськ. У січні — травні 1934 р. — партійний організатор транспортного цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Комінтерну. У 1934 році закінчив два курси вечірнього філіалу Промислової академії в місті Дніпропетровську.

У травні — вересні 1934 р. — заступник начальника політичного відділу Ульяновської машинно-тракторної станції (МТС) із партійно-масової роботи у селі Васильківці Дніпропетровської області. У вересні 1934 — лютому 1935 р. — заступник начальника політичного відділу МТС, у лютому 1935 — жовтні 1936 р. — заступник директора з політичної частини Іванівської машинно-тракторної станції (МТС) Дніпропетровської області.

У жовтні 1936 — квітні 1937 р. — курсант українських курсів марксизму-ленінізму при ЦК КП(б)У в місті Києві.

У квітні — вересні 1937 р. — заступник секретаря Магдалинівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У вересні — грудні 1937 р. — 1-й секретар Петропавлівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У грудні 1937 — травні 1938 р. — завідувач відділу керівних партійних органів Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1938 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря Одеського обласного комітету КП(б)У. У червні — серпні 1938 р. — завідувач відділу керівних партійних органів Одеського обласного комітету КП(б)У.

З 25 липня 1938 по березень 1947 р. — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

Під час німецько-радянської війни працював у оперативній групі при штабі Південного фронту.

У березні 1947 — серпні 1951 р. — заступник міністра лісового господарства Української РСР з кадрів.

У грудні 1951 — лютому 1954 р. — директор лісового господарства міста Зубцова Калінінської області РРФСР. У лютому — липні 1954 р. — не працював.

У липні 1954 — листопаді 1955 р. — заступник начальника з політичної частини спеціальної монтажної контори Південно-Західної залізниці тресту «Містремтунель» у місті Києві. У листопаді 1955 — березні 1956 р. — не працював. У березні 1956 — листопаді 1957 р. — завідувач житлово-побутового відділу Українського республіканського комітету профспілки робітників харчової промисловості. У листопаді 1957 — лютому 1958 р. — не працював. Проживав у місті Києві.

З лютого 1958 року — персональний пенсіонер республіканського значення. Помер у Києві у січні 1981 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • ордени
  • медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
  • медаль «За трудову доблесть»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Межжерин Алексей Степанович // Веб-сайт «Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991» (рос.)
  • Филиппов С. Г. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934­–1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. — 680 с. (рос.)