Координати: 50°19′57″ пн. ш. 24°13′4″ сх. д. / 50.33250° пн. ш. 24.21778° сх. д. / 50.33250; 24.21778
Очікує на перевірку

Межиріччя (Шептицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Межиріччя (Червоноградський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Межиріччя
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Червоноградський район
Тер. громада Червоноградська міська
Код КАТОТТГ UA46120130100077494
Основні дані
Населення 1087
Площа 1,739 км²
Густота населення 625,07 осіб/км²
Поштовий індекс 80084
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°19′57″ пн. ш. 24°13′4″ сх. д. / 50.33250° пн. ш. 24.21778° сх. д. / 50.33250; 24.21778
Середня висота
над рівнем моря
190 м
Водойми р. Рата
Місцева влада
Адреса ради 80084, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Межиріччя
Староста Лемеха Ольга Євгенівна
Карта
Межиріччя. Карта розташування: Україна
Межиріччя
Межиріччя
Межиріччя. Карта розташування: Львівська область
Межиріччя
Межиріччя
Мапа
Мапа

CMNS: Межиріччя у Вікісховищі

Межи́річчя (до 1940 — Пархач, згодом Шевченкове) — село в Україні, у Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 1087 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Споконвіку село називалось Пархач. Село детально описане в королівській люстрації 1565 р., вже була церква.[1]

На 01.01.1939 у селі проживало 1830 мешканців (1440 українців-грекокатоликів, 140 українців-римокатоликів, 70 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду у присілку Грушів і 60 євреїв)[2]

1940 радянська окупаційна адміністрація перейменувала його на Шевченкове одночасно перетворивши село на центр Шевченківського району. Однак сам район проіснував недовго.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1079 99.26%
російська 7 0.64%
інші/не вказали 1 0.10%
Усього 1087 100%

Церква

[ред. | ред. код]

На території села Межиріччя діє Українська греко-католицька церква святого Василія Великого.

Храм св. Василія був збудований у 1886 р.[4]

У 1933 році село відвідав і відправив Святу Літургію Кир Андрей Шептицький.

Під час підпілля на цій парафії проживали отці василіяни: Мар'ян Чорнега, Дам'ян Богун, Єронім Тимчук, Йосиф Кушнір.

Офіційно церква була закрита з березня 1946 року. Але людей у селі аж до 90-х років підпільно хрестили, вінчали, сповідали греко-католицькі священики — василіяни.

У 1962 році члени партійного осередку остаточно закрили церкву, зробили з неї склад, а церковні речі забрали до клубу в с. Сілець. Частину речей мешканці Межиріччя забрали вночі у своє село і поховали по хатах. У цей час нараховувалось 1437 греко-католиків. Кожну неділю відправлялись Служби Божі в каплиці на цвинтарі або по хатах.

Сьогодні можемо подивляти героїчну відданість та вірність Христові та Його Церкві отців, братів, сестер та мирян у часи переслідування Церкви.

На даний час при парафії св. Василія Великого організовано три хори: старший, молодіжний та дитячий. Також засновані братства: «Апостольство Молитви» та Матері у Молитві. Регулярно проводяться катехизи та зустрічі для дітей та молоді.

Розклад богослужінь: Неділя, 10.00, Св. Літургія.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Політика

[ред. | ред. код]

На виборах Президента України 31 березня 2019 року кількість виборців які зяли участь у голосуванні склала 563 людини.

  • Найбільшу підтримку здобула Юлія Тимошенко 231 голос .
  • Анатолій Гриценко 111 .
  • Петро Порошенко 81 .
  • Володимир Зеленський 43.
  • Ігор Смешко 43.
  • Руслан Кошулинський 25.
  • Олег Ляшко 6.

У другому турі 21 квітня 2019 року кількість виборців які зяли участь у голосуванні склала 532 людини.

  • Володимир Зеленський 286.
  • Петро Порошенко 229.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської. — с. 159-161 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 81, 122.
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. Церква Св. Василя Великого 1887. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
  5. Тимотей Гавалко-«Шепель». Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 21 травня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]