Мезенська губа
| Мезенська губа | ||||
| Назва на честь (епонім): |
| |||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
66°32′56″ пн. ш. 43°21′45″ сх. д. / 66.54888888891677823° пн. ш. 43.3625000000277723° сх. д.Координати: 66°32′56″ пн. ш. 43°21′45″ сх. д. / 66.54888888891677823° пн. ш. 43.3625000000277723° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія[1] | |||
| Регіон | Росія[1] | |||
| Система | Біле море | |||
| Тип | затока[1] | |||
 | ||||
  Мезенська губа Мезенська губа (Росія) | ||||
 | ||||
Мезе́нська губа́ (рос. Мезенская губа) — одна з чотирьох найбільших заток Білого моря (разом з Двінською губою, Онезькою губою і Кандалакшською затокою).
Мезенська губа розташована на південь від півострова Канін, і є найсхіднішою затокою Білого моря.
Адміністративно вона знаходиться в межах Архангельської області і Ненецького автономного округу на північному заході європейської частини Російської Федерації.
Довжина затоки — 105 км, ширина — 97 км, глибина коливається в межах 5—25 м; площа акваторії становить 6 630 км².
При заході в Мезенську губу знаходиться острів Моржовець (рос. Моржовец). У затоку впадають дві основні річки — Мезень і Кулой. Східний берег затоки отримав назву Конушинський берег (рос. Конушинский берег), а південний — Абрамовський берег (рос. Абрамовский берег).
Взимку затока береться кригою, яка нерідко скресає під час припливів. Води затоки є менш прозорими, ніж в решті акваторій Білого моря, що пояснюється стоками доволі каламутної Мезені. Характерними є сильні течії. Припливи — щодобові, висота сизигійних припливів — до 10,3 м заввишки, що є найвищим показником на арктичному узбережжі Росії.
У водах Мезенської губи здійснюється промисловий вилов риби (навага, оселедці) і морських звірів.
Існує проєкт будівництва Мезенської припливної електростанції з прогнозованою потужністю 11,4 ГВт.[2]
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
