Мезин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мезин
Мезин і Десна
Мезин і Десна
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Коропський район
Рада/громада Мезинська сільська рада
Код КОАТУУ 7422284501
Облікова картка Мезин 
Основні дані
Засноване 1551
Населення 346
Площа 3,158 км²
Густота населення 109,56 осіб/км²
Поштовий індекс 16210
Телефонний код +380 4656
Географічні дані
Географічні координати 51°49′36″ пн. ш. 33°03′59″ сх. д. / 51.82667° пн. ш. 33.06639° сх. д. / 51.82667; 33.06639Координати: 51°49′36″ пн. ш. 33°03′59″ сх. д. / 51.82667° пн. ш. 33.06639° сх. д. / 51.82667; 33.06639
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Водойми Десна
Місцева влада
Адреса ради 16210, Чернігівська обл., Коропський р-н, с. Мізин, вул. Кибальчича, 17, тел. 3-57-96
Карта
Мезин. Карта розташування: Україна
Мезин
Мезин
Мезин. Карта розташування: Чернігівська область
Мезин
Мезин
Мапа

Ме́зин (Мізин) — село в Україні, в Коропському районі Чернігівської області. Населення становить 346 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мезинська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Відоме з XVI ст, проте люди тут жили з найдавніших часів. У 1908 році український вчений Ф. —Вовк виявив велику стоянку первісних людей епохи пізнього палеоліту. Археолологічні знахідки Мізинської стоянки поповнили багато музеїв країни. У 1965 році на місці розкопок створений музей, в якому представлено багато знахідок.

У ХІХ столітті якийсь селянин викопав у себе на подвір'ї, будуючи погреб, велетенські кістки. Покликали, як годиться, священника, котрий, оскільки зрозумів, що знайдене щось незвичайне й важливе для науки, звернувся до Чернігівського археологічного товариства. 1808 року в селі проведені розкопки під керівництвом професора Волкова, матеріали якої зафіксовані в працях товариства. У 1950-х роках український археолог І. Шовкопляс здійснив великі розкопки і виявив стоянки людей кам'яної доби — городище 6-5 ст. до н.е. Це було п'ять округлих у плані (діаметром до 6 м.) наземних жител з вогнищами на підлозі. Наметоподібні житла типу яранг народів Півночі споруджено з дерев'яних жердин, вкритих шкурами тварин і обкладених зовні кістками і рогами. Виявлено місця обробки каменю й кістки, заглиблені вогнища, заповнені кістковим вугіллям та золою. У землі було знайдено ужиткові речі, прикраси, орнаментовані статуетки, що зображують жінок у вигляді птахів, один з найдавніших з-поміж відомих людям музичних інструментів. Довкола городища знайдено велику кількість кісток мамонтів, ленів, носорогів, песців, куниць, диких коней, зайців, росомах, вівцебиків, зубрів та іншої звірини — всього понад 80 видів, на яких полювали і використовували їх у домашньому господарстві наші пращури. Особливо цінними, скільки вказували на високу культуру мешканців городища, були скульптури: ідоли, стилізовані жіночі статуетки й фігурки тварин із бивнів мамонтів, браслети, оздоблені мендровим орнаментом та малюванням — геометричним орнаментом, виконаним червоною фарбою. Мезинських знахідок було так багато, що їх вирішили поділити між багатьма археологічними музеями. Тепер вони є в Ермітажі, Музеї археології у Києві, у багатьох історичних музеях України, Польщі, Чехії. Та основна, найцінніша їх частина залишилася в єдиному такого типу й найбільшому в найповажнішому серед сільських музеїв України — Мезинському народному археологічному музеї.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]