Мезонна молекула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мезонна молекула (англ. mesonic molecule) — гіпотетична молекула, що складається з двох або більше мезонів, пов'язаних разом сильною взаємодією . На відміну від баріонних молекул, які формують атомні ядра всіх хімічних елементів у природі, крім водню-1, мезонна молекула все ще остаточно не зареєстрована в експерименті. Частинки X(3872) (виявлена у 2003 році) та Z(4430)[ru] (виявлена у 2007 році в експерименті Belle[ru]), є найкращими кандидатами на підтвердження відкриття, хоча остання може бути й тетракварком[1][2][3] .

Пізніше результати колаборації Belle були підтверджені зі статистичною значимістю 5,2σ, а останні експерименти колаборації LHCb остаточно довели, що тетракварк Z(4430) існує. Міжнародна група вчених проаналізувала понад 25000 розпадів B-мезонів, вибраних з даних про 180 трильйонів протон-протонних зіткнень у ВАК[4] . Статистична значимість сигналу Z(4430) становила як мінімум 13,9, що більш ніж достатньо для підтвердження існування цієї частки.

Разом із звичайними кварк-антикварковими станами, тетракварками є одним із трьох сценаріїв опису скалярних мезонів[en][5] .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Эксперимент LHCb окончательно доказал реальность экзотического мезона Z(4430) • Игорь Иванов • Новости науки на «Элементах» • Детектор LHCb, Свойства адронов, LHC. elementy.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 29 декабря 2017. 
  2. Как открыли новую экзотическую частицу?. Как открыли новую экзотическую частицу?. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 29 декабря 2017. 
  3. Чармоний 2007 — новости эксперимента. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 23 березня 2013. 
  4. http://home.web.cern.ch/about/updates/2014/04/lhcb-confirms-existence-exotic-hadrons. 9.04.2014. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 12 серпня 2014. 
  5. Самойленко, Владимир Дмитриевич (2010). Исследование легких мезонов на установке ГАМС-4тт. с. 1 (в введении (части автореферата), вообще 115. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 17.05.2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Академия наук СССР., Российская академия наук.  — 1973. — С. 98, 175, 575.

Посилання[ред. | ред. код]