Мейманд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мейманд
Мейманд [1]
Світова спадщина
Maymand village.jpg
Мейманд
30°13′ пн. ш. 55°22′ сх. д. / 30.217° пн. ш. 55.367° сх. д. / 30.217; 55.367
Країна Flag of Iran.svg Іран
Тип культура
Критерії v
Об'єкт № 1423rev

CMNS: Мейманд у Вікісховищі

Мейманд (перс. ميمند‎, також романізовано Maymand, Maymand, Meimand і Maimand) — село, яке знаходиться в Меймандському дегестані, Центрального дегестану, Керманського остану, Іран. За переписом населення 2006 року, населення села становило 673 жителів (181 сімей).[2]

Історія[ред. | ред. код]

Мейманд — стародавнє село, яке розташоване поблизу міста Шахр-е-Бабак у провінції Керман, Іран. Мейманд вважається першим людським поселенням на території Іранського нагір'я, що сягає 12 000 років. Багато жителів мешкають у 350 вручну викопаних будиночках серед скель, деякі з яких були заселеними ще 3 000 років тому. В селі були знайдені кам'яні гравюри, вік яких налічує приблизно 10 000 років, а вік гончарних виробів — приблизно 6 000 років, що свідчить про довгу історію поселення на місці села.

Існує дві теорії щодо історії цих поселень.[3] Згідно з першою теорією, це село було побудоване групою арійських племен приблизно 800—700 років до н.е. і одночасно у часи розквіту держави Мідія. Не виключено, що скельні споруди Мейманду були побудовані для релігійних цілей. Шанувальники Мітри вірили, що сонце непереможне, тому вони вважали гори священними. Таким чином, каменярі й архітектори Мейманду використовували свої увірування для будівництва своїх помешкань. На основі другої теорії село бере свій початок у другому чи третьому столітті A.D. В епоху Аршакуні різні племена Південного Кермана мігрували в різні напрямки. Ці племена знаходили підходящі місця для життя і оселялися на цих територіях, будуючи укриття, які з часом були перебудовані у будинки. Існування місця, відомого як фортеця Мейманд, поблизу селища, в якому було знайдено понад 150 осуаріїв (місць для зберігання кісток) сасанідського періоду, посилює цю теорію.

Життя у Мейманді[ред. | ред. код]

Село розташоване в аридній кліматичній зоні й зрошується кяризом. У напівзасушливій місцевості ростуть фісташкові та дикі мигдалеві дерева. До фауна рівнини Мейманд належать пустельні тварини, такі як змії, крокодили, їжаки та черепахи. У горах живуть олені, леопарди, вовки, лисиці, зебри, козероги та різні види птахів.[4]

Приблизно 140 жителів села є напівкочовиками, які живуть землеробством, тваринництвом та займаються ремеслом. Літні притулки пастухів — капари і гамбехи, побудовані у вигляді круглих кам'яних будинків з дерев'яними дахами у формі конуса.[5] Інші печерні будинки побудовані у формі терас у чотири-п'ять рівнів. Вони складаються з декількох кімнат 16-20 м², посередині яких розташована піч.[6] Частини села є музеєм і відкрита для відвідувачів.

Умови життя у селі Мейманд суворі через посухи і високі температури влітку та дуже холодні зими. Місцева мова містить багато слів стародавніх мов: середньоперської мови та письма Пахлаві.[7]

Міжнародне визнання[ред. | ред. код]

У 2005 році Мейманд отримав Міжнародну премію імені Меліни Меркурі за досягненння з охорони і управління культурними ландшафтами (приблизно $20,000).[8]

4 липня 2015 року село Мейманд було додано до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.[9]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Перепис населення Ірану, 1385 (2006) (Excel). Ісламська Республіка Іран. Архів оригіналу за 11 листопада 2011. 
  3. Siamak Hashemi, 2013, The Magnificence of Civilization in Depths of Ground (A Review of Underground Structures in Iran – Past to Present), Shadrang Printing and Publishing Co., Tehran.
  4. Artikel auf payvand.com Архівовано 10 червня 2019 у Wayback Machine.
  5. Artikel zum Unesco-Preis 2005 Архівовано 21 листопада 2017 у Wayback Machine. und Artikel auf payvand.com
  6. Maymand Village 2019 Tourist Attraction in Shahr-e-Babak, travel to iran, Visit Iran. itto.org | Iran Tourism & Touring. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019. 
  7. میمنـــد. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 7 листопада 2019. 
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 7 листопада 2019. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 7 листопада 2019.