Мексиканська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мексиканська затока
ісп. Golfo de México
Clearwater sunset.JPG
25°00′ пн. ш. 90°00′ зх. д. / 25.000° пн. ш. 90.000° зх. д. / 25.000; -90.000Координати: 25°00′ пн. ш. 90°00′ зх. д. / 25.000° пн. ш. 90.000° зх. д. / 25.000; -90.000
Прибережні країни Flag of the United States.svg США
Мексика Мексика
Куба Куба
Море Атлантичний океан, Карибське море
Довжина 1 800 км
Ширина 1 300 км
Площа 1 550 000 км²
Найбільша глибина 5 203 м
Впадаючі річки Міссісіпі, Ріо-Гранде, Нуесес, Колорадо
Міста та поселення Кампече, Веракрус, Тампа, Сент-Пітерсбург, Пенсакола, Новий Орлеан, Мобіл, Корпус-Крісті
CMNS: Gulf of Mexico на Вікісховищі
Мексиканська затока
Мексиканська затока 3D
Нафтовидобувні платформи у затоці.
Gulf of Mexico with ship.jpg

Мексика́нська зато́ка (ісп. Golfo de México, англ. Gulf of Mexico) — внутрішнє море Атлантичного океану, оточене з трьох боків узбережжями південних штатів США, сходу Мексики та берегами острова Куба. З Атлантичним океаном з'єднано Флоридською протокою, з Карибським морем — Юкатанською протокою, що проходить між Мексикою та Кубою.

Опис[ред.ред. код]

Площа Мексиканської затоки становить приблизно 1,6 мільйонів км², третина якої розташована у тропічному поясі. Глибина затоки сягає 3804 м[1] у Сіґзбійській западині (англ. Sigsbee Deep), яка простягається на відстань 550 км.

Над Мексиканською затокою часто вирують урагани, що рухаються з боку Атлантичного океану та призводять до численних смертей і збитків (наприклад, ураган «Катріна» 2005 року).

Припливні хвилі тут відносно малі з огляду на слабкий зв'язок з океаном.

До затоки впадають декілька річок, найвідоміша з них Міссісіпі. Узбережжя затоки має численні затоки меншого розміру (найбільша — затока Кампече), бухти, невисокі острови, по берегах яких утворюються болота та пляжі.

Континентальний шельф загалом широкий (змінюється від максимуму більш ніж 320 км до мінімуму близько 40 км) і утворює майже безперервну терасу навколо краю затоки. У цьому регіоні була знайдена нафта. Бурові платформи встановлені у відкритих водах. Мексиканська затока використовується також для комерційного лову риби, креветок, крабів, устриць. Комерційна діяльність тут також включає в себе перевезення вантажів, нафтопереробку і нафтосховища, виробництво паперу, туризм.

До появи європейських колонізаторів узбережжя було заселено американськими індійцями та племенами сучасної Мексики. За часів колонізації територія була перетворена на театр бойових дій та суперечок між Іспанією, Францією та Англією.

Існує теорія, згідно з якою 65 мільйонів років тому на Землю впав метеорит завширшки 10 км, і створив Чиксулубський кратер, розташований на узбережжі Мексиканської затоки на мексиканському півострові Юкатан.

Межі[ред.ред. код]

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Мексиканської затоки:[2]:

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія затоки лежить в тропічному кліматичному поясі, лише північна частина — в субтропічному[3]. Увесь рік над затокою панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають перемінні вітри та затишшя. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[4]. На півночі, поблизу американського узбережжя взимку переважають помірні повітряні маси, мусонна циркуляція повітря. Спостерігаються значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Літо спекотне, дощове, з високою вологістю повітря; відносно прохолодна суха зима[4].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія затоки поділяється на 4 морські екорегіони: північ Мексиканської затоки бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції; Великі Антильські острови, узбережжя Флориди, південь Мексиканської затоки — тропічної атлантичної[5]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу півночі до глибини 200 м відноситься до північної субтропічної зони, а півдня — до тропічної західноатлантичної[6].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За даними Encyclopedia Britannica максимальна глибина затоки становить 5 203 м.
  2. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010. 
  3. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  4. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  5. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  6. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Посилання[ред.ред. код]


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.