Меленський Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Іванович Меленський
рос. Андрей Иванович Меленский
Народження 1766(1766)Москва
Смерть 1 (13) січня 1833(1833-01-13)Київ
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Архітектурний стиль ампір
Найважливіші споруди Церква Святого Миколая
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Меленський Андрій Іванович у Вікісховищі?

Меле́нський Андрі́й Іва́нович (рос. Андрей Иванович Меленский, 1766, Москва — 1 (13) січня 1833[1], Київ) — український архітектор російського походження. Перший головний архітектор Києва (з червня 1799 по березень 1829). Колезький радник (1816). Учень італійського архітектора Джакомо Кваренгі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1766 року в Москві у родині обер-офіцера[2]. 15 січня (ст. ст.) 1775 року був зарахований учнем до Камінного приказу в Москві, де навчався арифметиці, геометрії, геодезії, малюнку та архітектурі[2]. З 1880 року був переведений до комісії будівництва Москви, пізніше — у Московську Кремлівську експедицію. У 1786 році працював учнем архітектора на будівництві Катерининського палацу під керівництвом архітектора Карла Івановича Бланка. Сформувався як майстер під впливом Баженова та Казакова. Першим його досвідом стало відрядження до Петербурга на будівництво палаців під керівництвом Джакомо Кваренгі. У 1790-х роках працював Волинським губернським архітектором[2].

З 29 червня (ст. ст.) 1799 року архітектор працював у Києві. Якщо можна так сказати, його творчості «сприяла» пожежа на Подолі 1811 року, адже після неї саме він командував планом забудови та власне забудовою Подолу. Протягом 30 років Меленський керував губернською креслярнею, брав участь у складанні генерального плану Києва.

1829 вийшов у відставку через поганий стан здоров'я. Як зазначалося у формулярі 1825 року, «исправляя должность городового архитектора с деятельностью и трудолюбием по долговременному пребыванию его в Киеве … чрез понесенные труды лишён грудью здоровья и настоящего зрения глаз»[3]. Помер 1 (13) січня 1833 року від апоплексичного удару[1] (згідно з записом у метричній книзі — у віці 70-ти років), похований на Щекавицькому кладовищі[1] (надгробок було втрачено в 1950-ті роки).

Споруди Меленського в Києві[ред. | ред. код]

Споруди у монастирях:

  • Києво-Печерська Лавра:
  • корпус № 52 (1823)
  • корпус № 51 (1824—1825)
  • корпус № 37 (1829)
  • Братський монастир
  • реконструкція настоятельських келій (1821)
  • корпус келій (1823)
  • Флорівський монастир
  • Церква святих мучеників Флора і Лавра (Миколи Мірлікійського; відбудова після пожежі 1811)[4]
  • Вознесенський собор (1817, відбудова після пожежі 1811)[5]
  • Воскресенська церква (1824)[6]
  • Дзвіниця (до 1821, відбудова після пожежі 1811)[5]
  • Нова трапезна та готель (1838—39)[7]
  • 4 корпуси келій:
    • корпус № 5 (1822—32, ймовірно)[8]
    • корпус № 6 (1827, ймовірно)[8]
    • корпус № 12 (будинок Амосової; проект 1827 року, збудовано у кінці 1830-х)[5]
    • корпус № 10 (будинок ігумені; 1818—19) [8]
  • Огорожа монастиря (1817—20, збереглась частково)[7]

Будував Гостиний двір (проект Л. Руска).

Родина[ред. | ред. код]

Був двічі одружений. Від першої дружини Марії мав 4-х дітей: Олександра (станом на 1826 рік – 25 років)[2], Дмитра, 1806 р. н.[2], Єлизавету (нар. 7 травня (ст. ст.) 1801 року[9]) та Марію (станом на 1823 р. та на 1825 р. зазначено однаковий вік – 17 років, згідно з витягом із формулярного списку за 1804 рік, у дворянських родоводах родини Меленських (1826 р.) зазначено, що станом на 1804 рік Єлизаветі було 3 роки, Марії – 5 місяців)[2].

Другою його дружиною стала донька бригадира Івана Лешкевича – Пелагея. 1 травня (ст. ст.) 1810 року він одружився з нею в Притисько-Микільській церкві на Подолі[10]. Від другої дружини у Меленського народилися син Іван (нар. 24 січня 1811 року[11]) та дочка Феодосія (нар. 2 червня (ст. ст.) 1812 року[12]), яких охрестили в Церква святих Бориса й Гліба на Подолі.

Зображення[ред. | ред. код]

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Києві існує вулиця Андрія Меленського[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Запис про смерть А. І. Меленського в метричній книзі Притисько-Микільської церкви // ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1012, спр. 1717, арк. 59, 77. (рос. дореф.)
  2. а б в г д е Бєлая, 2016, с. 146.
  3. Бєлая, 2016, с. 147.
  4. Звід пам'яток, 2011, с. 1690
  5. а б в Звід пам'яток, 2011, с. 1691
  6. Звід пам'яток, 2011, с. 1692
  7. а б Звід пам'яток, 2011, с. 1696
  8. а б в Звід пам'яток, 2011, с. 1694
  9. Тетрадь метрическая губернского города Киева церкви Притиско-Никольской … на 1801 год // ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1184. Арк. 28зв.
  10. Бєлая, 2016, с. 146–147.
  11. Книга метрическая церкви Киево-Подольской Рождество-Предтеченской … 1811 год // ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1256. Арк. 20зв.
  12. Книга метрическая церкви Киево-Подольской Рождество-Предтеченской … 1812 год // ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1256. Арк. 23.
  13. Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6.

Джерела[ред. | ред. код]