Мелес Зенаві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мелес Зенаві
መለስ ዜናዊ
Мелес Зенаві
Мелес Зенаві у 2002 році
Прапор
в. о. Президента Ефіопії
28 травня 1991 — 22 серпня 1995
Попередник: Тесфає Гебре Кідан
Наступник: Негассо Гідада
Прапор
Прем'єр-міністр-Ефіопії
22 серпня 1995 — 20 серпня 2012
Попередник: Тамрат Лайне
Наступник: Гайле Мар'ям Десалень
 
Партія: Революційно-демократичний фронт ефіопських народів
Освіта: Відкритий університет (Велика Британія) і Erasmus University Rotterdam[d]
Народження: 8 травня 1955(1955-05-08)
Адуа
Смерть: 20 серпня 2012(2012-08-20) (57 років)
Брюссель
° рак головного мозку[d]
Релігія: Міафізитство (Ефіопська православна церква)
Дружина: Азеб Месфін

Медіафайли у Вікісховищі?

Ейто Легессе «Мелес» Зенаві Асрес (геєз መለስ ዜናዊ meles zēnāwī, 8 травня 1955(19550508), Адуа — 20 серпня 2012, Брюссель) — ефіопський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр Ефіопії з 22 серпня 1995 до своєї смерті. Президент республіки з 28 травня 1991 по 22 серпня 1995. Очолював Революційно-демократичний фронт ефіопських народів, правлячу в країні коаліцію.

Прийшов до влади завдяки ефіопського Народно-революційному фронту в травні 1991 після поразки уряду Менгисту Хайле Маріама, до цього був одним з лідерів партизанської боротьби проти комуністичного уряду.

Біографія[ред. | ред. код]

Мелес Зенаві народився 8 травня 1955 року (за іншими даними — в 1954 або 1956 році) в місті Адува (Адуа), в регіоні Тигре на півночі Ефіопії[1][2][3]. У 1972 році закінчив середню школу в Аддис-Абебі і вступив на медичний факультет Університету Аддис-Абеби. У 1974 році залишив навчання і приєднався до Народно-визвольного фронту Тигре (TPLF), який виступав проти військового уряду Ефіопії (Дерга), який очолював Менгисту Хаіле Маріам. Прихильники TPLF в 1980-ті роки були відомі як переконані прихильники комунізму. Мелес в цьому русі займався питаннями інформаційного забезпечення та пропаганди. З 1989 року Мелес був головою TPLF і коаліції революційних сил — Ефіопського народного революційно-демократичного фронту (EPRDF).

У травні 1991 року Менгісту був скинутий, сили EPRDF зайняли Аддис-Абебу, і Мелес став головою перехідного уряду Ефіопії. Комуністична ідеологія TPLF поступилася місцем орієнтації на економічну лібералізацію: про зміну курсу Мелес оголосив ще в 1990 році.[4] В цей період вивчав економіку в Роттердамському університеті Еразма[en] та згодом отримав ступінь магістра[5]. Мелес став одним із творців конституції 1994 року, що встановила в Ефіопії федеративний устрій.

22 серпня 1995 Мелес був обраний прем'єр-міністром, фактично він став главою держави при номінальному президенті. У 1993 році була проголошена незалежність Еритреї, в результаті чого Ефіопія позбулася виходу до океану. Тим не менш, у той час уряд Мелеса не виступив проти Еритрейського режиму, представники якого на чолі з Ісайєю Афеверкі (Isaias Afewerki) колись теж боролися проти режиму Менгісту і входили в EPRDF. Ситуація змінилася з початком війни між Ефіопією та Еритреєю через територіальні суперечки (1998–2000).

Через рік після завершення ефіопсько-еритрейського конфлікту (зупиненого міжнародними зусиллями) частина керівників центрального комітету TPLF виступила проти проведених Мелесом реформ і звинуватила його в зайвій м'якості по відношенню до Еритреї. Тим не менше, прем'єрові вдалося зберегти і зміцнити свою владу, і в наступні роки, особливо після того, як в 2001 році США розгорнули «війну проти терору», він встановив тісні відносини з західними країнами. У 2004 році Мелес увійшов в Африканську комісію прем'єра Великої Британії Тоні Блера, яка була покликана боротися з бідністю на африканському континенті.[6] У 2005 році прихильники Мелеса здобули перемогу на парламентських виборах і затвердили його на чолі уряду на черговий п'ятирічний термін. Опозиція провела в Аддис-Абебі масові демонстрації протесту, які були придушені силами правопорядку. В результаті безладів загинули 42 людини, і Мелес охарактеризував подію як провалену спробу «помаранчевої революції»[7].

На кінці 2006 — початку 2007 року Ефіопія втрутилася у протистояння між тимчасовою адміністрацією Сомалі, якою керує президент Абдуллагі Юсуф Ахмед, і Радою ісламських судів Сомалі (SICC), в середині 2006 року встановив контроль над центральною і південною частиною території Сомалі. Ефіопські війська відіграли вирішальну роль у розгромі ісламістів, які були витіснені з Могадішо і більшості зайнятих раніше позицій[8][9][10][11]. На початку 2007 року в конфлікт втрутилися США, які атакували бойовиків SICC з повітря: американські власті звинувачували цей рух в зв'язках з міжнародною терористичною мережею Аль-Каїда.

Мелес Зенаві одружений, у нього четверо дітей.

Помер 20 серпня 2012 від інфекції у брюссельській лікарні.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Иван Иванов. Люди: Мелес Зенауи. — Эхо планеты, 02.12.2005. — № 49 (920)
  2. Biography: Meles Zenawi. — Centre for Global Negotiations
  3. Peter Biles. Profile: Ethiopian leader Meles Zenawi. — BBC News, 10.08.2005
  4. Мелес Зенави, премьер-министр Эфиопии. — Africana.ru
  5. de Waal, A. (2012-12-05). The theory and practice of Meles Zenawi. African Affairs (en) 112 (446). с. 148–155. ISSN 0001-9909. doi:10.1093/afraf/ads081. Процитовано 2018-06-09. 
  6. Андрей Бекетов. Оптимизм Блэра по поводу Африки разделяют не все. — BBC News, Русская служба, 07.10.2004
  7. Мелес Зенауи, премьер-министр Эфиопии. — Коммерсант — Первые лица, 11.11.2005
  8. Timeline: Somalia. — BBC News, 09.01.2007
  9. Somali Islamists told to disarm. — BBC News, 02.01.2007
  10. Guled Mohamed. Ethiopian troops advance on Mogadishu. — Reuters, 26.12.2006
  11. Ethiopian jets bomb Somalia areas. — Reuters, 24.12.2006

Джерела[ред. | ред. код]