Мелодія ля-мінор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мелодія ля-мінор — музичний твір українського композитора Мирослава Скорика, написаний ним до фільму «Високий перевал» на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.

Історія створення[ред. | ред. код]

Кінострічка, що мала робочу назву «Партії рядова», розповідає про повоєнні роки в Галичині і знімалася на початку 1980-х років. Попри те, що оригінальний сценарій наголошував на трагедії, принесеній у звичайну галицьку сім'ю Другою світовою війною, під тиском владних структур картина зазнала значних змін вже на етапі монтажу, щоб зображувати діяльність ОУН-УПА крізь призму радянської ідеології[1]. Режисер картини, не поділяючи трактування сценарію, що його нав'язували представники КДБ, звернувся до Мирослава Скорика з проханням написати таку музику до кінострічки, яка могла б «розказати» глядачеві те, чого не можна показати[2]. Уперше твір прозвучав для флейти й фортепіано, а згодом композитор зробив перекладення для скрипки з фортепіано, скрипки з оркестром[3].

Музична структура[ред. | ред. код]

«Мелодія ля-мінор» для скрипки і фортепіано

Композиція написана у розмірі 4/4, головна тональність — ля-мінор, складається з 50 тактів та має виражений ліричний характер. Кульмінація має виконуватися виразно та постійно підсилюючись (італ. poco crescendo ed affettuoso). Тривалість «Мелодії ля-мінор» у оригінальному укладенні для фортепіано і скрипки становить приблизно 3 хвилини 12 секунд.

Популярність та визнання[ред. | ред. код]

Попри значний творчий доробок композитора, який включає оперу, балет, концерти (для оркестру, для віолончелі з оркестром, 3 фортепіанові, 2 скрипкові), твори для оркестру, різноманітних ансамблів, фортепіанні соло, зокрема 7 варіантів партитури для різних інструментальних складів; музику до багатьох фільмів та театральних вистав, джазову та популярну музику, «Мелодія ля-мінор» на сьогодні є найбільш впізнаваним та найчастіше виконуваним його твором.

«Мелодія ля-мінор» в різних аранжуваннях стала своєрідним «інтонаційним знаком» кінця 1980-х — 1990-х років. Як видається, основна причина такого визнання — напрочуд влучно знайдена мелодична ідея, сполучення імпровізаційно-розповідної манери з афектованим кульмінаційним широким ходом на октаву, з вибагливим ритмічним малюнком, що сприймається і як схвильований ліричний монолог, і як тужливий наспів скрипки народного віртуоза. При всій традиційності виразових засобів ця музика зовсім не банальна, у вибагливому візерунку «Мелодії» немало ефектів «ілюзії сприйняття», раптових «переключень» в іншу сферу[4].

Видання та перекладення[ред. | ред. код]

  • Мирослав Скорик, Роман Репка. Мелодія. Фортепіанна музика (2003)
  • Львівський камерний оркестр «Академія». La belle musique (2005)
  • Оркестр «Київ-Класик». Моя Україна. Класична музика українських композиторів (2005)
  • Богдана Півненко, Ірина Стародуб, Мирослав Скорик. Твори для скрипки та фортепіано (2007)
  • Мирослава Которович, Державний камерний ансамбль «Київські солісти». Сотворіння (2006)
  • У 2007 році українська співачка Оксана Білозір записала пісню «Свіча», слова якої поет-пісняр Богдан Стельмах поклав на «Мелодію ля-мінор» Мирослава Скорика. Пісня присвячена трагедії Голодомору в Україні 1932—1933 років, у серпні 2007 на неї було знято відеокліп, презентований широкому загалу у вересні того ж року до 75-ї роковини Голодомору[5].

Виконання[ред. | ред. код]

Порушення авторських прав[ред. | ред. код]

«Мелодія ля-мінор» часто використовується без відома та згоди автора у комерційних цілях — зокрема, у багатосерійному фільмі виробництва Росії і України «Доярка из Хацапетовки» (2007)[11].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Інтерв'ю письменника Олександра Денисенка для газети «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 7 грудня 2008. Процитовано 26 квітня 2010. 
  2. Іван Вакарчук: «Мирослав Скорик — це творча особистість, без котрої українську музику не можна уявити» — Вебсторінка Львівського національного університету ім. Івана Франка. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 21 квітня 2019. 
  3. Мирослав Скорик: «Соломія Крушельницька порадила моїм батькам послати мене в музичну школу…» — інтерв'ю для газети «Хрещатик». Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 26 квітня 2010. 
  4. Любов Кияновська: Стильова еволюція галицької музичної культури XIX–XX ст. Інтернет-часопис MUSICA UKRAINICA. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 27 квітня 2010. 
  5. Білозір разом з поляками запалили музичну «Свічу» в пам'ять Голодомору — сайт інформагенції УНІАН. Архів оригіналу за 11 червня 2008. Процитовано 27 квітня 2010. 
  6. Spiritual Hymn of Ukraine melody. Мирослав Скорик, Мелодія на YouTube
  7. «Мелодія» - Мирослав Скорик на YouTube
  8. Bogdana Pivnenko & «Kyiv Camerata». M.Skoryk.«Melody» на YouTube
  9. MYROSLAV SKORYK - MELODY - arranged and orchestrated by MELANI MESTRE - Barcelona Classic Academy Choir - Lviv Symphony Orchestra - Palau De La Musica , BARCELONA на YouTube
  10. Голодомор 1932-1933: Оксана Білозір - СВІЧА на YouTube
  11. Інтерв'ю Мирослава Скорика для порталу www.gazeta.ua