Мельники (Івано-Франківський район)
| село Мельники | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Тлумацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26040350230023934 |
| Основні дані | |
| Засноване | 835 |
| Населення | 284 |
| Площа | 4,848 км² |
| Густота населення | 56,31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78043 |
| Телефонний код | +380 03479 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°49′47″ пн. ш. 25°01′44″ сх. д. / 48.82972° пн. ш. 25.02889° сх. д.Координати: 48°49′47″ пн. ш. 25°01′44″ сх. д. / 48.82972° пн. ш. 25.02889° сх. д. |
| Водойми | Млинівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківського р-н, м. Тлумач, вул. Івана Макуха, 12 |
| Карта | |
  Мельники | |
 Мельники | |
| Мапа | |
| |
Ме́льники — село Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Тлумацької міської громади.[1]
Назва[ред. | ред. код]
Мельникі - назва походить по версії місцевих країзнавців від того, що на місці сучасного поселення, існувало три млени, які були поставлені в руслі місцевої річки Млинівка
За спогадами місцевих жителів млини знаходились на місці перетину вулиці Гора та Руда.
Згідно версії Миколи Тимчука, яку він виклав у книзі "Історія села Грушка. Обпалена земля", назва села походить від прізвища роду Мельниченко, які поселились жити на тих землях в часи Речі Посполитої.
Коротка історія[ред. | ред. код]
- Часи Австро-Угорської імперії. Перші відомості про розвиток села Мельники подані у монографії Миколи Тимчука "Історія села Грушка.Обпалена земля". Автор подає дані, що станом на 19 ст. в поселенні Мельники був фільварок роду Букоємських та Ерембродів з Букачів, який знаходився на вулиці Руда і складав 500 моргів поля.
- Перша світова війна. Жителі присілку Мельникі були мобілізовані до Цісарської Армії та Легіону Галицьких Стрільців.
- Часи ЗУНР. В часи ЗУНР та міжвоєнної Польщі Макух Іван займався реорганізацією земельного фонду села. Протягом 22 січня 1919-20 грудня 1919 село складі автономії ЗО УНР. Після того, як 20 грудня президент ЗУНР зібрав Уряд ЗУНР і скасував, акт злуки відтак село Мельники ставали формально населеним пунктом ЗУНР відновленої незалежної держави. Проте внаслідок захопленням Галичини втілити в життя плани пана Петрушевича уже було не можливо.
- Польська Республіка. У 1934—1939 рр. село входило до об’єднаної сільської ґміни Тарновиця Пільна Тлумацького повіту, в той час коли Грушка, з якою часто пов'язують Мелькики були приєднані до об'єднаної сільської ґміни Хоцімєж Тлумацького повіту.
В час з 1919 по 1945 рр. відомо, як мінімум про одного великого землевласника, який займався розвитком села. Ним був рідний дядько автора монографії і повний тезка, ветеран польсько-української війни 1918-1919 рр.в складі Галицької армії Микола Тимчук. В часи радянської окупації він був позбавлений власності на землю, та ледь врятувався від виселки на Сибір. В селі діяла цегельня на сучасній вулиці Став. В часи першої радянсьої окупації відбулась перша спроба запровадження когоспної системи у вищезгаданий монографії згадується, що цьому запобігли жителі Мельник та Грушки.
Поблизу річки Млинівка в пониззі вулиці Став і в напрямку села Грушка ішла мала залізнична дорога до шинку євреїв. Сполучалось заради транспортування продукції з Тлумча в Грушки. Ліквудвали дорогу після радянської окупації в 1944 році. Оскільки внаслідок Холокосту були знищені всі євреїв в Тлумачі і Грушці, та припинилось функціонування приватних закладів торгівлі у вищезгаданих населених пунктах.
- Друга світова війна 1939-1945 рр. В часи Другої світової війни на території села велися бойові дії. В урочищі Видниця затонов німецький танк, який потонув в болотистій місцевості, про долю екіпажу нічого не відомо. Поблизу того місця було вбито людей у 1944 р, які втікали від бойових дій. Згідно спогадів старожилів цивільні мешканці загинули від влучання снаряду "Катюші", який випустили радянські військові, що святкували захоплення міста Тлумач. На місці трагедії в 1991 р. встановлено та освячено меморіальний хрест.
2 лютого 1944 року жителі села Мельники взяли участь у битві Повстанської армії проти відділу НКВД в Олеському лісі.
- Радянська окупація. В післявоєнні роки в селі активно діяли партизани Повстанської Армії. В урощищі Кадоба знаходилась криївка повстанців, в якій у бою з радянськими окупантами загинуло троє солдат. Двоє чоловіків та одна жінка. Відомо, що тіла вбитих, вояки НКВД виставляли на показ з залякуванням в місті Тлумач.
Радянські репресії в с.Мельники включали боротьбу з релігійними спорудами в кінці 40х рр. було знищено стародавню капличку збудовану в 19-му ст. Нині на місці зруйнованої стоїть освячений хрест, ведуться розмови про відновлення культової споруди.
В радянський період було збудовано медпункт та колгосп ім.Карла Маркса, який функціонував до середини 90-х рр. ХХ-го ст. Колгосп вклював у свій склад дві будівлі для ВРХ та коней, дві комори з запасами зернового корму, одну будівлю з запасами різних видів кормів для тварин, водонапірну вишку.
Підпільне життя складалось із діяльності забороненої в УРСР Української Греко-Католицької Церкви. Велику роль в розповсюдженні релігійної літератури та допомозі в літургійному служінні підпільних священників відіграв учасник бою в Олеському лісі, дяк УГКЦ Михайло Шкромида та його донька Марія Шкромида-Ровенко, саме вона після спроби ув'язнення її батька, займалась перевезенням та розповсюдженням церковної літератури зі Львова до Тлумача, с.Мельники та с.Грушка. Про це у своїх спогадах "Будівничий віри" залишив згадку Архієпископ Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк, який часто відвідував Мельники та таємно здійснював Богослужіння.
В часи незалежності України колгосп було технічно ліквідовано. Земельні наділи колгоспної власності було розділено між жителями населеного пункту.
Сьогодення[ред. | ред. код]
В 20-ті рр. XXI-го ст. розвиток с.Мельники загальмувався. Для населеного пункту характерні риси еміграції жителів до великих міст на закордон. В селі діє риболовецький комплекс "Мельницькі ставки" та аграрна компанія з німецьким беніфеціаром "Штерн агро".
Внаслідок спалаху коронавірусної хвороби 2019 декілька жителів померло. Під час російсько-української війни 2022 року с.Мельники прихистило тимчасово переміщених осіб.
Розташування[ред. | ред. код]
Село розташоване поблизу міста Тлумач всього за 5 км. від окраїн міста. Сусідні населені пункти, з заходу Тлумач, схід Грушка, північ Тарасівка, південь Королівка. Північні межі Мельник перетинаються автомобільною трасою Івано-Франківськ-Городенка. Східні межі закінчуються на межі вулиці Шкромиди-Кашуби с.Грушка, та кладовища Букоємських.
Південні межі закінчуються на межі з селом Королівка, західні межі перетинаються з хутором Кадоба та містом Тлумач.
Тлумач і Мельники розділяє хутір Коропецьки. До Мельник веде дорога з траси Тлумач-Городенка де знаходиться автобусна зупинка "Могила".
Релігія[ред. | ред. код]
До 2010 року, у селі Мельникі не існувало власного храму.
Починаючи від заснування села, місцеві відвідували богослужіння в селі Грушка та місті Тлумач. 5 грудня 2012 р. в с.Грушка було споруджено спільний храм для греко-католиків, жителів Грушки та Мельник. Чин освячення звершив Преосвященний Миколай (Сімкайло), єпарх Коломийсько-Чернівецький, при участі декана Тлумацького о. мітрата Павла Дутчака і духовенства деканату.
Настоятелі УГКЦ парафії с.Мельники
- Іван де Любич Могилянський
- о.Александр Кадайський (?-1914)
- о.Дмитро Лисий (1914-1944)
- о.Ігор Полетенчук (1990-2017)
- о.Михайло Халабарчук (2017-2019)
- о.Тарас Гушулей з 2019
З 1990-х місцева громада долучилась до будівництва храму УАПЦ в с.Грушка, а в 2010 місцеве приміщення медпункту переформатовано під церкву (Святого Миколая), до 2018 входили під юристикцію УАПЦ після Об'єднавчого собору перейшли в структуру ПЦУ, з 2010 обслуговують власну церкву.
Настоятелі:
- о.Дмитро Недільчак (1993-2012)
- о.Ігор Слободян з 2012.
Війти села в XIX-XX ст.[ред. | ред. код]
Обов'язки війта присілку Мельники виконували війти села Грушка:
Теодор Меринда ?-? — сільський війт, один із організаторів виборів 1897 р.
Іван Гуменюк 1923—1939 - сільський війт в часи Польської Республіки.
Іваш Шкромида 1939 -
Михайло Тимчук 1939—1944 — сільський війт
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились та проживали[ред. | ред. код]
- Калинюк Михайло Васильович — кандидат фізико-математичних наук
Відвідували[ред. | ред. код]
- Василь Семенюк — єпископ Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, проводив в часи радянської окупації релігійну діяльність в селі.
- Павло (Василик) — єпископ Коломийсько-Чернівецький УГКЦ
- Вишиванюк Михайло — голова Івано-Франківської облдержадміністрації
| ||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.