Мельники (Чорнобаївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мельники
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чорнобаївський район
Рада/громада Мельниківська сільська рада
Код КОАТУУ 7125186400
Облікова картка село Мельники 
Основні дані
Засноване до 1729 р.
Населення 1515
Поштовий індекс 19934
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°33′14″ пн. ш. 32°14′29″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.24139° сх. д. / 49.55389; 32.24139Координати: 49°33′14″ пн. ш. 32°14′29″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.24139° сх. д. / 49.55389; 32.24139
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми р. Кропивянка
Відстань до
обласного центру
35 км
Відстань до
районного центру
15 км
Місцева влада
Адреса ради с.Мельники, вул.Вознесенська, 97, тел. 5-04-42
Сільський голова Кулик Антоніна Василівна
Карта
Мельники. Карта розташування: Україна
Мельники
Мельники
Мельники. Карта розташування: Черкаська область
Мельники
Мельники

Ме́льники — старовинне козацьке лівобережне село у дніпровській долині, розміщене між селами Крутьки та Скородистик Чорнобаївського району. Орган місцевого самоврядування — Мельниківська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Назва села імовірно походить від основного ремесла, яким здавна займались жителі села — млинарство. Старожили розповідають, що на горі, в підніжжі якої розляглося село, в давнину було збудовано і працювали 100 вітряних млинів.

Перша документальна згадка про Мельники зазначена в Генеральному слідстві Переяславського полку 1729 року.[1]

За Гетьманщини село Мельники входило як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Мельники в 1781 році увішли до Городиського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Мельники було 294 хати. За описом 1787 року в селі проживало 833 душі. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: бунчукового товариша Максима Требинського, сотникових дружин Пелагеї Кулинської і Парескеви Ілліної. [2]

У ХІХ ст. Мельники були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. З уведенням волостного правління стали центром Мельниківської волості.

Останній кошовий отаман Війська Запорозького Йосип Гладкий народився в Мельниках. Це прізвище дуже розповсюджене в селі. Є навіть куток, який має назву «Гладківщина». Іншими поширеними прізвищами є Михно (куток Михнівщина), Артеменко (куток Артемівщина), Залозний (куток Крупівщина).

14 лютого 1920 року через Мельники під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Він прибув до села о 10-й годині ввечері й зупинився там на короткий перепочинок [3].

Уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 257
  3. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012

Посилання[ред. | ред. код]