Мельник Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Мельник
Мельник Хмара.JPG
Народився 10 жовтня 1910(1910-10-10)
с. Камінне, Надвірнянський район, Івано-Франківська область
Помер 27 квітня 1953(1953-04-27) (42 роки)
с. Лоєва, Надвірнянський район, Івано-Франківська область
Загинув у бою із загоном НКВС
Національність українець
Псевдонім «Хмара»
Відомий Військовий діяч УПА
Посада командир куреня «Дзвони» та ТВ-21 «Гуцульщина» (01.1946—09.1949), надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини (1949)
Партія ОУНР
Нагороди
Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 08.02.1946 Бронзовий Хрест Заслуги — 03.1945
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Петро Васильович Мельник (псевдо: «Хмара»; 10 жовтня 1910, с. Камінне, Надвірнянський район — 27 квітня 1953, с. Лоєва, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — командир куреня «Дзвони» та ТВ-21 «Гуцульщина» (01.1946—09.1949), надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини (1949).

Лицар Бронзового Хреста Заслуги та Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.

Життєпис[ред.ред. код]

Петро Мельник народився 10 жовтня 1910 в селі Камінне Надвірнянського району в родині сільського мельника.

Навчався в Станиславівській гімназії, де і став членом ОУН.

Служив кавалеристом у польській армії. Після початку Другої світової війни у вересні 1939, брав участь у військових діях між Польщею та Німеччиною. Був поранений і потрапив у полон до німців. Знання німецької мови врятувало його від смерті. Пізніше він став бійцем батальйону «Роланд» і пройшов вишкіл на території Австрії. Після розформування німцями батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль» Петро Мельник з 1 грудня 1941 до 1 грудня 1942 служив у 201-му шуцманшафт-батальйоні в Білорусі, з 1943 командир роти 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина», гауптштурмфюрер Ваффен-СС.

П.Мельник-«Хмара» (ліворуч) та Дм. Олексюк-«Їлак»

З 1943 в УНС, чотовий, пізніше вишкільник-інструктор в сотні «Різуна» в Чорному Лісі, організатор і командир сотні «Стріла» в курені «Скажені», перший командир куреня «Дзвони». Його курінь вміло застосовував тактику рейдів і після нанесення удару по противнику, переходив в інше місце, що значно зменшувало втрати особового складу.

Був поранений в рейді 6 квітня 1945.

Після загибелі в січні 1946 р. командира ТВ-21 «Козака» Петра Мельника призначили на його місце. У зимовий період 1948—1949 рр. виконав вказівку керівництва ОУН про написання мемуарів, які й були видані підпільним видавництвом УПА «Гуцульщина» у 1949 році (перша частина перевидана у 2014 році).

Протягом 17 червня — 27 липня 1949 р. чота підпільників ТВ-21 «Гуцульщина» (на правах сотні) разом з П.Мельником здійснила пропагандивний рейд в Румунію. Двічі пройшовши з боєм кордон і здійснивши похід за маршрутом (Жаб'є — гора Стіг — міста Вишово-Вижнє та Сигіт) загальною протяжністю понад 300 км, група повернулася у свій терен без жодних втрат! Це був останній великий рейд загонів УПА. Вже 3 вересня 1949 — вийшов наказ Р. Шухевича про розформування останніх бойових відділів та штабів УПА і їх перехід на Захід або влиття до збройного підпілля. З 1949 року — надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини.

В 1951 р. командира «Хмару» з кількома товаришами захопила боївка МГБ. Почалася психологічна атака слідчих з метою схилити провідника до співпраці. У цій ситуації Петро Мельник проявив неабияку винахідливість: подаючи «надії» і досягнувши послаблення варти, він у слушний момент в квітні 1952 втік із тюрми і повернувся в рідні краї. При цьому не видав жодного підпільника! МГБ почало по всіх агентурних каналах поширювати «секретну» інформацію, що «Хмара» — сексот МГБ. Але свого МГБ не досягло. Ще два роки хоробрий «Хмара» воював у рідному Надвірнянському районі.

27 квітня 1953 р. групу Мельника таки вистежили і блокували. Він загинув у бою із загоном НКВС в селі Лоєва Надвірнянського району, пораненим, прикриваючи відхід побратимів до останнього патрона, який приберіг для себе.

Нагороди і вшанування[ред.ред. код]

За героїзм і винахідливість Крайовий Військовий Штаб нагородив курінного «Дзвонів» Бронзовим Хрестом Заслуги (березень 1945). 8 лютого 1946 року був нагороджений Срібним Хрестом Бойової Заслуги I класу.[1]

На місці загибелі в роки незалежності встановлено пам'ятний хрест.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лесів С., Коретчук Я. П. Хмара сотник УПА. В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу 1943—1945. Додатки. — Калуш : Карпатський акцент, 2014. — 272 с. — ISBN 978-966-2728-10-1.
  • Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник ІІ. — Нью-Йорк, 1995.

Посилання[ред.ред. код]